Сторінка соціального педагога

 1.   Правила дорожнього руху

Знати і дотримуватися правил дорожнього руху повинна кожна дитина ще до того, як вона самостійно вийде на вулицю - це допоможе їй безпечно ходити вулицями і дорогами наших міст і сіл, а водіїв автотранспорту позбавить багатьох неприємностей.

1.1. Організація дорожнього руху. Правила безпеки при переході
вулиці
Існує правосторонній, лівосторонній, односторонній і двосторонній дорожній рух. У нашій країні транспорт рухається з правого боку або в одному напрямку. Пішоходи, щоб не створювати аварійної ситуації на дорогах, мають переходити проїзну частину по переходах -- підземних, надземних або наземних. При наземному переході необхідно подивитися ліворуч, а дійшовши до середини дороги,--праворуч.

1.2 Типи перехресть. Правила переходу дороги на перехрестях
Перехрестям називається місце перетину вулиць. Воно є регульованим і нерегульованим. На регульованому перехресті рух транспорту упорядковується за допомогою регулювальника або світлофора. Переходити дорогу необхідно тільки на зелене світло світлофора. Якщо перехрестя регулюється регулювальником, то слід підкорятися його сигналам. Пішоходи не повинні затримуватися чи зупинятися на дорозі, переходити перехрестя по діагоналі. За відсутності і світлофора, і регулювальника перехрестя є нерегульованим. Переходити його слід біля знаку «Пішохідний перехід» або по дорожній розмітці «зебра».

1.3 Правила переходу вулиці після висадки з міського транспорту
Після висадки з транспорту автобус і тролейбус обходять позаду, а трамвай попереду.

1.4 Дорожні знаки
Існує кілька груп дорожніх знаків: попереджуючі, пріоритетні, забороняючі, наказові, інформаційно-вказівні та знаки сервісу. За допомогою дорожніх знаків учасники дорожнього руху розуміють одне одного.

1.5 Дорожня розмітка
Для зменшення можливості дорожньо-транспортних пригод на дороги наносять дорожню розмітку, яка уточнює або підкреслює вимоги дорожніх знаків.
Дорожня розмітка може бути горизонтальною (наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді стріл, ліній, написів) або вертикальною (наноситься на дорожніх спорудах, елементах обладнання доріг у вигляді смуг білого і чорного кольору). Вона допомагає водію вибрати правильне положення транспорту на проїзній частині дороги.

1.6 Рух за сигналами регулювальника
Регулювання транспортного руху і пішоходів у необхідних випадках здійснюється регулювальниками. Всі учасники дорожнього руху зобов'язані керуватися сигналами регулювальника, навіть якщо вони суперечать сигналам світлофора, дорожнім знакам і розмітці на дорозі.

1.7 Правила поведінки пасажира в автомобілі.
Пасажир в автомобілі має поводитися так:
-- посадку та висадку з легкового автомобіля слід здійснювати не на проїзній частині, а в спеціально відведених місцях або біля бордюру і лише після повної зупинки транспорту; |найголовніше -- не зі сторони руху транспорту;
-- під час руху автомобіля не можна відволікати водія; чіпати ручки дверей; гратися гострими предметами; висовувати руки і голову у вікна автомобіля;
-- треба обов'язково користуватися ременями безпеки.

1.8 Основні види дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Поведінка при ДТП.
Найбільш розповсюджені види ДТП -- це наїзд на пішохода, зіткнення, перекидання автотранспорту.
Існує декілька правил для тих, хто виявився свідком або учасником ДТП:
-- за будь-яких обставин не залишати постраждалого без допомоги;
-- негайно сповістити про пригоду в ДАІ (це не обов'язково у разі відсутності жертв, а в учасників -- претензій одне до одного);
— намагатися максимально зберегти всі сліди пригоди;
— свідкам наїзду або аварії, після якої водій покинув місце пригоди, запам'ятати та записати номер, марку, колір і прикмети машини та водія, викликати «швидку допомогу», сповістити дорослих та працівників ДАІ.

1.9 Безпека руху велосипедиста
Велосипед є транспортним засобом пересування, і на нього також поширюються правила дорожнього руху.
Правила користування велосипедом:
— кататися на дитячому велосипеді може навіть малюк, але тільки на закритих для руху машин майданчиках, стадіонах та інших безпечних місцях;
— їздити на велосипеді по дорогах дозволяється з 14 років;
— велосипед має бути обладнаний світловідбивачами -- спереду білого кольору, з боків -- оранжевого, ззаду -- червоного;
Велосипедистові забороняється:
— рухатися по проїзній частині, коли поряд є велосипедна доріжка;
— рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих);
— під час руху триматися за інший транспортний засіб;
— буксирувати велосипед;
— їздити, не тримаючись за кермо та знімати ноги з педалей;
— керувати велосипедом із несправним гальмом і звуковим сигналом, а також без освітлення у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.

1.10 Підсумкове заняття. Самозахист від ДТП.
Кращим засобом самозахисту від ДТП є виконання правил дорожнього руху. Досягти цього можна, завжди дотримуючись пішохідної дисципліни, а саме:
-- не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобілів;
-- не вибігати на проїзну частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;
-- ходити лише тротуарами, а якщо вони відсутні -- по узбіччю, обов'язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається,-- тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід -- водія;
-- зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини,-- праворуч;
-- на дорозі відстань до автомобіля залежить від швидкості, з якою той рухається, отже, навчіться розраховувати, коли до авто далеко, а коли -- близько; при цьому пам'ятайте, що навіть при швидкості 60 км/год гальмовий шлях автомобіля буде довшим за 15 метрів.

Пам'ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда.

Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах. Чітко визначте для себе межі території для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами.

2. Правила пожежної безпеки

2.1 Вогонь -- друг, вогонь -- ворог. Причини виникнення пожеж
Вогонь здавна став надійним помічником у житті людей. Разом 13 тим необережне поводження з ним може призвести до виникнення пожежі.
Пожежі часто виникають через такі причини:
— несправність або неправильна експлуатація електрообладнання, газових плит, електричних побутових приладів;
— увімкнення в одну розетку декількох побутових приладів великої потужності;
— несправність електропроводки;
— сушіння речей над газовою плитою;
— користування саморобними електричними гірляндами для ялинки, запалювання хлопавок і бенгальських вогнів поблизу хвої;
— використання легкозаймистих маскарадних костюмів із паперу та вати;
— несправна або залишена без догляду побутова електротехніка;
— необережне поводження з вогнем; ігри з вогнем;
— удари блискавки;
— збереження легкозаймистих матеріалів та речовин на балконі та вдома;
— витік газу;
— використання піротехніки.

2.2 Дії під час виникнення пожеж у багатоповерховому,
приватному будинку. Способи захисту органів дихання від чадного
газу.
Правила поведінки при пожежі:
— подзвонити до служби 01 (якщо це можливо); повідомити
— повну домашню адресу, що горить, свій телефон, прізвище, ім'я та по батькові, скільки поверхів у будинку, якщо ви знаєте -- як до нього під'їхати;
— вікна відкривати не можна, адже кисень посилить полум'я;
— негайно вийти з приміщення, покликати дорослих;
— під час пожежі заборонено користуватися ліфтами; з висотного будинку не біжіть сходами вниз, якщо зайнялося внизу, а рятуйтеся на даху, використовуйте пожежну драбину.
Щоб уберегти органи дихання від чадного газу, слід пробуватися до виходу поповзом, бо внизу менше диму, накрити голову шматком мокрої тканини або пальтом.

2.3 Правила експлуатації побутових електричних і нагрівальних
приладів
При користуванні електричними приладами не можна:
— залишати без догляду ввімкнені прилади;
— ставити під розеткою електронагрівальні прилади, бо контакти розетки можуть перегрітися;
— вмикати у розетку декілька приладів одночасно;
— торкатися оголених місць при порушенні електропроводки або оголенні електричного проводу, поломці розетки;
— вмикати несправні електричні праски, самовари тощо;
— стукати по екрану телевізора, що згас, він може зайнятися або вибухнути; телевізор необхідно негайно вимкнути. При користуванні нагрівальними приладами не можна:
— вмикати їх через трійник та розміщати під розетками;
— накривати, адже прилад перегрівається;
— використовувати у тривалому режимі.

2.4 Пожежнонебезпечні речовини та матеріали. Пожежна безпека
при поводженні з горючими, легкозаймистими матеріалами та
речовинами.
До пожежнонебезпечних речовин належать лаки, фарби, горючі й мастильні речовини, розчинники, аерозолі, газ тощо
Пожежнонебезпечними матеріалами є меблі, речі, газети, журнали, книжки, картон, дерев'яні споруди, пластмасові вироби і покриття, дрова, вугілля, обпилювання, стружка, прищеп.
Поблизу цих матеріалів категорично забороняється курити, користуватися відкритим вогнем. Якщо необхідно розігріти пожежнонебезпечну рідину, це роблять за допомогою гарячої води.
При виникненні загоряння можна застосувати аерозольний хладоновий вогнегасник «ОАХ» разового користування.
Горіння може розпочатися, коли є займиста речовина, кисень і джерело запалювання (відкритий вогонь). Горючі матеріали горять і після зникнення джерела запалювання. Особливо обережними треба бути з легкозаймистими матеріалами і речовинами (бензин, ацетон, спирт).
Синтетичні і пластикові вироби під час горіння виділяють отруйні гази.

2.5 Пожежнонебезпечні об'єкти. Пожежна безпека під час новорічних свят
До пожежнонебезпечних об'єктів належить приміщення будівль, у яких скупчується велика кількість людей, наприклад, актова зала школи. Існують нескладні правила, які допоможуть влаштувати і провести новорічне свято без ускладнень:
-- не користуватися відкритими джерелами вогню;
-- використовувати лише справні гірлянди заводського виробництва;
-- не прикрашати ялинку легкозаймистими іграшками.

2.6 Правила пожежної безпеки у вашому домі. Гасіння пожежі в
квартирі на початковій стадії загоряння. Правила поведінки під
час пожежі.
Пам'ятайте, що не можна вдома:
-- користуватися несправними електричними побутовими приладами;
-- захаращувати балкони і підвали;
-- гратися з вогнем;
-- зберігати на балконах і в гаражах легкозаймисті матеріали;
-- сушити речі над плитою.
Правила гасіння пожежі в квартирі на початковій стадії загоряння:
-- слід вимкнути джерела струму, перекрити крани газоподачі, джерело вогню накрити простирадлом;
-- якщо пожежа виникла через несправність електропроводки, нічого не можна заливати водою, можна взяти пісок, повстину, вогнегасники,"
-- вікна відкривати не можна, бо кисень посилить вогонь.
Якщо вогонь відразу загасити не вдалося, необхідно якомога швидше покинути приміщення і покликати на допомогу дорослих. Якщо є можливість, закрити по дорозі всі двері.
Не можна ховатися у шафах, під ліжком чи столом, у туалеті чи ванній кімнаті. Необхідно зателефонувати за номером 01.

2.7 Запобігання виникненню пожеж від електричного струму та
правила гасіння таких пожеж. Дії учнів при пожежі.
Для запобігання ушкодженню ізоляції і виникненню коротких замикань (і як наслідок -- пожежі) не дозволяється:
-- зафарбовувати й білити шнури і проводи; вішати на них будь-що;
-- допускати зіткнення електричних проводів з телефонними, з теле- і радіоантенами, гілками дерев і покрівлями споруд;
-- використовувати як провідник електричного струму телефонні і радіопроводи;
-- довільно вбивати в стіни гвіздки, це може призвести до ушкодження скритої ізоляції;
-- самостійно проводити ремонт електророзеток, переносити електропроводку.
Під час виникнення пожежі у приміщенні школи учні мають виконувати накази і розпорядження вчителів. План евакуації школярів має знаходитися у рамці під склом на видному місці. На ньому позначено також аварійні та запасні виходи.
Не можна ховатися у кабінетах, підсобних приміщеннях, туалетах тощо.
Під час евакуації треба поводитися організовано та не піддаватися паніці.

2.8 Домедична допомога постраждалим від пожежі
Швидкість і якість надання домедичної допомоги визначається підготовленістю осіб, які знаходяться поруч.
Якщо хтось постраждав від пожежі, слід:
— заспокоїти постраждалого, покликати дорослих;
— якщо під рукою немає води, накинути на постраждалого
— цупку тканину;
— як тільки вогонь згасне, зняти тканину, щоб не травмувати
— обгорілу шкіру;
— не зривати одяг з обгорілого тіла, акуратно розрізати його
— ножицями і зняти те, що знімається;
— до приїзду лікарів накласти на опік суху й чисту тканину.

2.9 Основні правила пожежної безпеки під час відпочинку в лісі.
Причинами пожежі в лісі можуть стати блискавка або засуха, але основною причиною виникнення пожеж у лісі є необережність людини. Пам'ятайте, що украй небезпечно:
— кидати палаючі сірники, недокурки;
— палити суху траву;
— розводити вогнища;
— залишати в лісі промаслені або просочені іншою горючою речовиною шматки тканини.

2.10 Підсумкова бесіда. Пожежна безпека.
Якщо виникла пожежа -- облік часу йде на секунди. Не треба панікувати.

Пам'ятайте, що необхідно остерігатися задимленості, високої температури, загазованості, обвалу конструкцій та споруд, вибухів технічного обладнання, падіння дерев (якщо пожежа в лісі).

Найбільш небезпечними точками виникнення пожеж зазвичай стають частини квартири, де знаходяться електричні прилади та опалювальні пристрої, а також місця для зберігання вугілля, дров, бензину (підвал, горища, балкони, гаражі).

3. Поняття про джерела струму, їх небезпечність для життя та
здоров'я людини.

1. Нещасні випадки від дії електричного струму трапляються через пошкодження ізоляції електроприладів, обриви електропроводів, несправні розетки.
Важкість ураження електричним струмом визначається схемою включення людини в ланцюг. Найбільш небезпечним є дотикання людини до двох проводів або провідників струму. Життя людини буде залежати від того, наскільки швидко їй удасться звільнитися від контакту з джерелом струму.

2 Правила користування побутовими електроприладами.
Щоб запобігти ураженню електричним струмом, не можна:
— залишати електроприлади ввімкненими без догляду;
— користуватися несправними приладами, саморобними побутовими приладами, особливо великої напруги;
— вмикати в одну розетку одночасно декілька приладів;
— торкатися оголених ділянок у місцях з'єднання приладів з клемами, вилкою, між собою;
— використовувати електричні прилади не за призначенням та не ознайомившись попередньо з інструкцією.

3 Правила поведінки при виявленні обірваного електричного
проводу.
Небезпечно наближатися до обірваного електричного проводу. Якщо провід не покрито ізоляцією, то він становить загрозу для життя людини. Доторкнувшись до нього, можна отримати ураження внутрішніх органів. Відкинути провід можна лише за допомогою сухої деревини чи гуми.
Якщо ви побачили обірваний електричний провід, не торкайтеся його та не намагайтеся прибрати. Негайно повідомте дорослим про місцезнаходження обриву.

4 Правила поведінки поблизу електрощитової, лінії електропередач.
Небезпечно знаходитись поблизу електричних щитків і лінії електропередач. Не можна торкатися проводів під напругою. Необачний рух може призвести до ураження електрострумом.

4. Правила безпечної поведінки в громадському транспорті

Ми з вами кожен день користуємось громадським транспортом: автобусом, маршрутним таксі, тролейбусом чи трамваєм. І мало хто замислювався над тим, що скупчення людей у замкнутому просторі, який пересувається з великою швидкістю, означає ситуацію підвищеного ризику. Досвід користування громадським транспортом допоміг створити звід правил, які допомагають людині співіснувати з машинами. У повсякденному житті слід дотримуватися таких правил.
У пізній час уникайте малолюдних зупинок. Очікуючи транспорт, стійте на добре освітленому місці поряд із людьми.

На зупинках не повертайтеся спиною до транспорту, що рухається; а коли машина наближається до зупинки, не намагайтеся стати в першому ряду нетерплячого натовпу — вас можуть виштовхнути під колеса.

Автобус і тролейбус обходьте позаду, трамвай — попереду, будь-який транспорт може закрити собою інший, який рухається позаду ще з більшою швидкістю.
Не спіть, коли транспорт рухається: небезпечно не стільки проґавити потрібну зупинку, скільки травмуватися при різкому гальмуванні або маневруванні.

Не притуляйтеся до дверей, уникайте їздити на сходинах і в проході. Якщо є можливість, користуйтеся проїзними квитками, це позбавить вас додаткового пересування салоном і не відволікатиме вашу увагу.

Не забувайте про кримінальну безпеку!

Не задивляйтеся у вікно, якщо на підлозі стоїть ваша сумка, тримайте її при собі; притуліть речі до стінки, якщо ви стоїте. Пам'ятайте, що в громадському транспорті часто діють кишенькові злодії, а їх улюблені місця — у проході та біля дверей.
Намагайтеся не сідати в порожні автобуси, тролейбуси, трамваї. А якщо ви єдиний пасажир і їдете пізно, то сідайте ближче до водія, не біля вікна, а біля проходу, тоді до вас незручно буде підсісти. Якщо у вагоні з'явився агресивний або розв'язний пасажир, відверніться від нього і не зустрічайтеся з ним поглядом.

У громадському транспорті не виключені випадки пожеж.

Якщо в салоні виникла пожежа, негайно повідомте про це водія та пасажирів; попросіть зупинитися і відчинити двері або натисніть кнопку аварійного відкриття дверей. Постарайтеся застосувати для гасіння вогнища вогнегасник у салоні або інші підручні засоби.

При блокуванні дверей для евакуації застосовуйте аварійні люки вгорі та виходи через бокове скло. При евакуації будьте обережні, бо металеві частини трамваїв і тролейбусів можуть виявитися під напругою через порушення захисної ізоляції.
При горінні резини та пластику виділяються отруйні гази, тому салон залишайте швидко, закривши ніс та рот мокрою хустиною або рукавом.

5. Пам’ятка безпечної поведінки вдома та на вулиці.

Якщо ви залишилися вдома без дорослих, нікому чужому не відчиняйте двері. На питання незнайомих людей, чи є тато та мама, краще відповісти, що батьки зараз відпочивають. На телефонні дзвінки з питанням, чи є батьки вдома або коли вони повернуться з роботи, треба відповідати, що вони зараз зайняті й запитати, коли й кому зателефонувати.

Ніколи не запрошуйте додому малознайомих хлопців і дівчат.

Не хваліться перед людьми тим, що у вашій квартирі є дорогі речі, такі як відеоапаратура тощо.

Не носіть із собою великі суми грошей, а якщо таке станеться — не хваліться цим.

Знайомте своїх друзів із батьками.

Не лякайтеся, коли, знаходячись у квартирі, почуєте, що хтось намагається відчинити вхідні двері, голосно запитайте: «Хто там?». Якщо двері продовжуватимуть відчиняти, зателефонувавши 102, викличте міліцію та вкажіть точно адресу. Потім з балкону чи вікна голосно покличте на допомогу.

Виходячи з дому, не забувайте зачинити балкон, кватирки, особливо якщо живете на нижніх поверхах.

Не залишайте у дверях записок, бо це привертає увагу
сторонніх людей.

Будьте уважними із ключами від квартири, не залишайте їх у поштовій скриньці та в інших місцях. У випадку пропажі ключів відразу сповістіть батьків, щоб замінити дверні замки.

На вулиці будьте уважним. Переходьте проїзну частину тільки на зелений сигнал світлофора або по пішохідному переходу. Пам'ятайте, що водій не завжди може попередити біду, якщо ви порушили правила вуличного руху. Не стійте близько біля автомобіля, який зупинився.

Не сідайте до незнайомих в автомобіль, щоб покататися, якщо навіть дуже хочете або запізнюєтеся.

Якщо незнайомці запросили вас послухати музику, подивитися фільм, погратися із собакою (може бути будь-яка інша пропозиція) — не поспішайте погоджуватися, перш ніж це зробити, спитайте у батьків або вчителів.

Не заходьте в ліфт з незнайомими людьми без батьків.

Якщо у дворі або біля школи хлопці вимагають гроші, негайно зверніться до дорослих і по можливості до міліції.

Не розмовляйте на вулиці з п'яними, навіть знайомими людьми, бо п'яна людина сильно змінюється, її вчинки можуть бути непередбачуваними та жорстокими.
Якщо відчуваєте, що вас переслідують, зайдіть до магазину або іншої установи. Можна попросити працівника цієї установи провести вас додому.

Необхідно знати, що все нове, незнайоме може нести в собі небезпеку. Незнайомі предмети, пакети, банки та інше не можна відкривати, нюхати, брати в руки, кидати у вогонь, бо в них можуть бути отруйні речовини.

Не грайтеся сірниками, петардами, бенгальськими вогнями, свічками, не розпалюйте багаття, не вмикайте незнайомі електроприлади, не проводьте самостійно досліди у відсутності батьків, бо це може стати причиною пожежі.

У випадку необхідності телефонуйте:
101 — пожежна безпека
102 — міліція
103 — «Швидка допомога»
104 — газова служба

Будьте уважними! Бережіть себе!

За допомогою звертайтеся до батьків та вчителів — вони ваші перші помічники та порадники.

6. Правила поводження з ВНП

6.1 Види боєприпасів, методи їх розпізнання. Небезпечні предмети
(знахідки) та дії при їх виявленні.
Час від часу в землі знаходять небезпечні знахідки — вибухові предмети, що й до сьогодні являють велику загрозу життю і здоров'ю людей. Це різні види боєприпасів: артилерійські снаряди, артилерійські та реактивні міни, авіаційні бомби, інженерні міни, ручні гранати. Зовні небезпечні предмети нагадують безформні шматки металу. Роздивлятися їх та кидати у вогонь не можна, адже це може призвести до нещасного випадку. Знайшовши небезпечний предмет, сповістіть про це дорослих.
Знайшовши небезпечний предмет, сповістіть про це дорослих.

6.2 Правила поводження з ВНП, невизначеними предметами та
речовинами.
Щоб уникнути нещасних випадків, треба твердо запам'ятати, що доторкатися до вибухових або невизначених предметів неможна, бо це небезпечно для життя.
Виявивши вибухонебезпечні предмети далеко від населених пунктів, треба добре запам'ятати дорогу до того місця, де їх виявлено, поставити біля них пам'ятну вішку.
Про знайдені вибухонебезпечні предмети треба негайно сповістити працівників місцевого самоврядування, міліції, найближчого підприємства, школи або просто дорослих, які є поблизу. До жодних самостійних дій вдаватися не можна!

6.3 Запобігання дитячому травматизму від ВНП побутового
призначення.
Не можна користуватися без нагляду дорослих піротехнічними засобами: хлопавками, петардами, феєрверками. Більш того,
не можна зберігати їх удома, адже вони належать до вибухонебезпечних предметів.
Міра небезпеки зростає у випадку із саморобними піротехнічними іграшками: можна отримати важкі опіки, втратити зір, скалічитися та навіть загинути.
Так само існує висока ймовірність спричинити пожежу, якщо бавитися з вогнем біля горючих і легкозаймистих речовин та матеріалів,

6.4 Вогнепальна зброя — не забава. Небезпечність користування
мисливськими рушницями, виготовлення та випробування
вибухових пакетів.
Вогнепальна зброя — не забава. Якщо в домі є мисливська рушниця або якась інша зброя, вона повинна зберігатися у спеціальному сейфі або дерев'яному ящику, які не дають можливості доступу стороннім особам.
Неповнолітнім та особам без спеціального дозволу зброю вдома тримати не можна.
Необережне поводження з предметами, призначення яких ви не знаєте, та вибухонебезпечними речовинами може призвести до нещасного випадку. Тим більше дітям не можна виготовляти вибухові чи вогненебезпечні предмети, перевіряти їх на міцність.
Вкрай Небезпечно кидати їх у вогонь, бавитися поблизу них сірниками чи запальничками. Вибухова речовина, що знаходиться всередині, може вибухнути та завдати великої шкоди.
Балони зі стисненим газом при ушкодженні чи перегріванні на сонці також можуть вибухнути.

6.5 Заходи з безпеки під час збирання металевого брухту.
Правильні дії під час виявлення ВНП.
Особливо уважними треба бути при збиранні металевого брухту. При виявленні незнайомих предметів негайно сповістити про це класного керівника або когось із дорослих. Вибухові предмети являють високу загрозу здоров'ю і життю людей, отже, не можна ризикувати через власну недбалість або необережність.

6.6 Підсумкова бесіда. Обережність дітей – запорука життя та
здоров'я під час літніх канікул.

Не забувайте про правила безпеки під час канікул.

Пам'ятайте — випадково виявлені боєприпаси несуть у собі велику небезпеку!

Знищувати небезпечні предмети можуть тільки спеціальні команди підривників.

Не можна гратися з вогнем, це може привести до трагічних наслідків.

Відпочиваючи влітку біля водоймищ, не забувайте про правила поведінки на воді.

6.1 Уміння триматися на воді — запорука безпеки. Купання у морі, річці, ставку.

Вода є не тільки джерелом життя, здоров'я та задоволення, але й джерелом небезпеки для життя людини. Зазвичай гинуть ті, хто порушує правила безпеки на воді. Уміння триматися на ній — запорука безпеки. У морі на воді триматися легше, бо густина солоної води вища за густину прісної.
Пам'ятайте, що на річці є течія. Дно річки може бути замуленим. Вода у ставках стояча, тобто більш забруднена, ніж у річках, і це може спричинити зараження при купанні.

6.2 Допомога потопаючому. Надання першої долікарської допомоги потерпілому.

Щоб допомогти потопаючому, слід дотримуватись правил:
— якщо поблизу вас є який-небудь плавучий предмет (найкраще — рятувальний круг), киньте його так, щоб потопаючий міг за нього вхопитися; краще, якщо прив'яжете до нього вірьовку, за яку потім можна підтягнути потопаючого до берега;
— якщо нещастя трапилося на мілководді, спробуйте підійти до потерпілого вбрід, щоб подати рятувальний засіб, але тримайте його так, щоб він був між вами і потерпілим;
— якщо ви спробуєте підпливти до потопаючого, краще коли у вас в руках буде рятувальний засіб, щоб потопаючий хапався за нього, а не за вас, розмовляйте з потерпілим, заспокоюйте його;
— опинившись на березі, викличте «швидку допомогу».
У разі надання першої долікарняної допомоги потерпілому після витягнення з води необхідно:
— очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей;
— викликати блювання через подразнення язика;
— покласти під шию валик з одежі;
— зробити штучне дихання «з рота в рот», якщо відсутнє дихання;
— зробити непрямий масаж серця, якщо немає пульсу;
— розтирати тіло, щоб воно нагрілося.
Допомогу постраждалому слід надавати залежно від його стану і якнайшвидше. Якщо постраждалий не подає ознак життя, це не повинно зупиняти надання першої допомоги. Поки є найменший шанс врятувати людину, треба проводити заходи щодо її рятування.

6.3 Правила поведінки на кризі. Надання допомоги потерпілому на воді взимку.

Правила поведінки на кризі:
— категорично забороняється перевіряти міцність льоду ударами палки та ніг;
— обходьте небезпечні місця та ділянки криги, вкриті снігом;
— вантаж перевозьте на санях;
— кататися на ковзанах можна лише тоді, коли товщина криги досягає 25 см;
— не можна стрибати й бігати по льоду, скупчуватись у великі групи.
Надання допомоги потерпілому на воді взимку:
— будьте якомога далі від ополонки;
— протягніть потерпілому довгу жердину, дошку або палицю, можна лижу, мотузку;
— витягаючи потерпілого, попросіть його працювати ногами; якщо вдалося потерпілого витягти, не піднімайтеся на ноги, рухайтеся до берега повзко/Л;
— на березі викличте «швидку медичну допомогу», загорніть потерпілого у ковдри або в сухий одяг;
— не занурюйте потерпілого в теплу воду, можуть виникнути серцеві проблеми;
— по можливості прикладіть до тіла пляшку з гарячою водою або грілку;
— дайте попити теплої води, якщо є — чаю.

6.4 Правила безпечної поведінки на воді та біля води.

Щоб приємно провести біля води вільний час, слід дотримуватися таких правил:
— діти повинні купатися обов'язково під наглядом дорослих; учитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;
— не купайтеся і не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально обладнаних місцях;
— не можна запливати за обмежувальні знаки;
— слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або велика течія;
— якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово і плавно повертаючи до берега;
— не купайтеся у холодній воді, щоб не сталося переохолодження;
— не треба купатися довго, краще купатися декілька разів по 20—30 хв;
— не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть спричинити шкоду;
— не подавайте навмисних сигналів про допомогу;
— не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги.

6.5 Дія води на організм людини. Як правильно купатися

Вода є найціннішим даром природи. Без їжі людина може прожити понад місяць, а без води — декілька днів. Наявність води відіграє вирішальну роль у збереженні життя та здоров'я людини. Джерельна вода — найбезпечніша та найсмачніша. Воду з проточних водойм слід кип'ятити.
Приємно відпочивати біля води, але пам'ятайте, як слід правильно купатися:
— купатися рекомендовано вранці і ввечері;
— не слід купатися наодинці;
— не підпливайте до коловоротів, пароплавів і катерів;
— не стрибайте головою униз, де невідома глибина.

Не забувайте, що вода несе й небезпеку! Шторм у морі, повінь, сильна злива можуть завдати шкоди не тільки природі, але й людині!

Запобігання отруєнь

3.1 Поширення отруєння грибами, рослинами та їх насінням.
Профілактика харчових отруєнь.
Гриби людина споживає у їжу з давніх часів. До їстівних відносяться білі гриби, красноголовці, маслюки, опеньки, грузді та ін.
На жаль, не всі знають, які гриби можна їсти, а які — ні. Отруєння грибами виникають при вживанні не тільки неїстівних, але й їстівних грибів — при неправильній їх обробці та консервуванні.
Отруєння грибами досить часто закінчуються смертю.
Щоб запобігти отруєнню, необхідно додержуватись таких правил:
— збирати гриби тільки з дорослими;
— збирати гриби потрібно тільки ті, які ви добре знаєте;
— ніколи не збирайте і не вживайте гриби, в яких біля основи ніжки є стовщення (як, наприклад, у червоного мухомора), і не куштуйте їх;
— намагайтеся брати гриби тільки з ніжкою, особливо це стосується сироїжок, тільки так можна запобігти зустрічі з блідою поганкою;
— не збирайте «печериці», в яких на нижній поверхні шляпки є пластинки білого кольору;
— пам'ятайте про хибні опеньки: не беріть гриби з яскраво пофарбованим капелюшком;
— ніколи не вживайте сирі, червиві, ослизлі, вялі й зіпсовані гриби;
— будьте також уважними при збиранні ягід і рослин, не збирайте й не вживайте рослини та ягоди, які вам не відомі.
Здоров'я і навіть життя людини, що отруїлася грибами, залежить від того, наскільки своєчасно їй нададуть медичну допомогу.
При будь-якому отруєнні грибами, навіть на перший погляд нетяжкому, слід негайно звернутися до лікаря.
Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, проноси, судоми, посилене потовиділення, мимовільне сечовиділення. До приходу лікаря необхідно перш за все постаратися будь-якими засобами вивести отруйну речовину з організму. Для цього необхідно звернутися до дорослих, щоб допомогли промити шлунок і спорожнити кишечник. Шлунок промивають теплою водою, содовим розчином або слабким розчином марганцевокислого калію.
Постраждалому не можна самому йти в лікарню, а також бігти або їхати на велосипеді. Це може сприяти швидкій дії отрути. Тому хворий до госпіталізації і в період перебування у лікарні повинен дотримуватися строгого постільного режиму.
Пам'ятайте — без грибів можна прожити!

3.2 Запобігання отруєнню хімічними речовинами
Отруйними речовинами, що найчастіше зустрічаються в побуті, є хлор, ртуть, аміак та ін. Існують правила, які допоможуть вам уникнути хімічних отруєнь:
— не можна брати в руки та вживати невідомі речовини;
— якщо ви випадково розбили склянку з хімічною речовиною, негайно одягніть вологу марлеву пов'язку, провітріть приміщення, сповістіть про цей випадок дорослих;
— якщо ви відчули незнайомий запах або побачили розлиту рідину, негайно залиште це місце, сповістіть дорослих.

4.1 Загальні відомості про природний та зріджений газ.
Умовно гази можна розділити на природній газ (болотний, водяний, коксовий, нафтовий і чадний) і зріджений газ, який знаходиться під тиском у балонах (етан, пропан, бутан).
Зріджені гази не мають запаху, тому при використанні у побуті до них додають речовини із запахом для швидкого виявлення їх витоку із газових приладів.

4.2 Правила безпечного користування побутовими газовими
приладами.
Гази, і особливо продукти їх згоряння, спричиняють отруйну дію, тому треба дотримуватися особливої обережності. Необхідно провітрювати приміщення, де є газові прилади. Забороняється:
— користуватися газовими колонками при відсутності тяги;
— відкривати кран газопроводу, не перевіривши, чи закриті всі крани газової плити;
— стукати по кранах, пальниках твердими предметами;
— сушити речі над газовою плитою.
Почувши запах газу, перекрийте кран газопроводу і зателефонуйте 04.

4.3 Дії населення при виявленні запаху газу.
Якщо ви виявили запах газу в приміщенні, то дотримуйтесь наступних правил:
— не вмикайте електрику;
— не запалюйте сірники;
— не паліть;
— провітріть приміщення;
— перекрийте крани газоподачі;
— викличте аварійну бригаду за номером 104.
Будьте обережні: запобігайте утворенню іскор у будь-який спосіб, адже це може призвести до загоряння газу та його вибуху.

4.4 Ознаки отруєння. Запобігання отруєнню чадним газом.
Домедична допомога при отруєннях.
При отруєнні чадним димом або газом спочатку з'являється головний біль, потім запаморочення, загальна слабкість, сонливість, нудота, починається блювота. Потерпілий може знепритомніти, можливі зупинка дихання і навіть — летальний кінець. Необхідно негайно:
— сповістити дорослих про випадок, викликати лікаря;
— винести постраждалого на повітря;
— прикласти до носа потерпілого ватку з нашатирним спиртом.

Забороняється постраждалому давати пити (можна тільки змочити губи та обличчя), будь-які ліки.

Гриби - обширна група організмів, що налічує близько 100 тис. видів. З більше 200 видів капелюшних грибів їстівними вважають 20 видів.
Гриби поділяються на такі групи:
- їстівні - їх налічують до 500 видів, використовується 80-100 видів;
- умовно їстівні - мають поганий гіркий смак;
- неїстівні - мають неприємний запах, поганій смак;
- отруйні - мають токсичні речовини. Таких грибів блізько 80 видів.

Люди з давніх пір використовують гриби як продукт живлення. Їх вживають солоними, смаженими, вареними, готують салати і соуси. Високоживильні плодові тіла і капелюшки грибів містять вітаміни, білки і інші корисні речовини. Першими на початку травня з'являються сморчки, строчки і шампіньйони.
У середині червня - підберезники, а потім маслюки, сироїжки, підосиновики. Найпізніші - вже восени з'являються маслюки.
Отруєння - це порушення функцій організму, спрічинене потраплянням з навколішнього середовіща токсичніх речовін, що не можуть буті знешкоджені внутрішніми силами організму.
Отруєння бувають: побутові, виробничі , речовінамі, що є хімічною зброєю
У побуті найчастіше зустрічаються харчові отруєння, причини
яких полягає у споживанні зіпсованих продуктів.
З усіх харчовіх отруєнь найнебезпечнішим є отруєння грибами.

Багато грибів мають своїх отруйних «двійників».
Смер¬тельно отруйний гриб — бліда поганка — широко відомий як тонкий білий гриб з характерною «спідничкою» на ніжці біля шляпки. Але це не найпоширеніший її різновид. Дуже легко сплутати молоду бліду поганку і молоду печерицю. Є різнови¬ди, що вміло маскуються під сироїжку. Вживання отруйних грибів в кращому разі може викликати сильне отруєння, а в гіршому - смерть.
Отруйні речовини, які містяться всередині гриба, не руйну¬ються під час термічної обробки, засолення чи висушування. До¬статньо невеликого шматочка, щоб смертельно отруїтися. Клінічна картина отруєння блідою поганкою нагадує картину захворювання на холеру.
Найнебезпечнішим грибом вважається блідна поганка і її разновиди, при отруєнні її токсинами реєструється до 99% летальності потерпілих. Небезпечним є те, що отруєння блідою поганкою має свій прихований період. Тільки через 6—8 год починаються блювання, сильний біль у животі, пронос, виділяється холодний піт. Далі спостерігаються уповільнення пульсу, судоми, послаблення серцевої діяль¬ності. Через деякий час стан потерпілого поліпшується, але не надовго. Напади повторюються впродовж кількох днів і через 5—10 діб настає смерть.
Якщо є підозра на отруєння, слід негайно промити шлунок блідо-рожевим розчином перманганату калію, що сприяє швидкому окисненню отрут. Категорично забороняється вжи¬вати молоко, оскільки воно прискорює всмоктування токсич¬них речовин крізь стінки кишечника в кров. Для адсорбції ток¬синів застосовують активоване вугілля. Хворого терміново кладуть у лікарню.

Симптоми отруєння грибами
Розрізняють чотирі групи отруєння людей грибами, у тому числі:
Перша група - отруєння грибами строчками, виявляється через 6-10 годин, з’являється слабкість, нудота, блювота іноді розлад шлунку.
Друга група - отруєння блідною поганкою і блізькимі до неї видами грибів, виявляється через 8 - 24 години, раптові болі в животі, блювота, розлад шлунку, слабкість, зніження температури, висока імовірність смертельних наслідків.
Третя група - отруєння мухоморами виявляється через 30 хвилин - 6 годин, з’являється нудота, блювота, розлад шлунку, запаморочення, марення, розширення зіниць. Рідко наступає смерть.
Четверта група - отруєння опенькамі несправжніми, жовчним і чортовим грибом та не специфічне отруєння їстівними грибами при неправильному приготуванні, зберіганні та заготівлі. Відсутні загальні ознаки отруєння, яку виявляється через 30 хвілін - 2 години розладнанням шлунково-кишкового тракту.
Загальна ознака отруйності всіх грибів - яскраво виражений червоний колір. Криваво-червоні розлучення на ніжках, кольори крові, що запеклася, трубчастий шар під капелюшком, вмить виступаючий на зрізах рожевий сік, рожевіюча або синіюча м'якоть на зламах - у трубчастих грибів.
У пластинчастих - потовщена клубнеобразноє підстава ніжки, непропорційно довга тонка ніжка, бавовняний комірець на рівні країв ломкого капелюшка, білі пластинки.

Правила збирання грибів
1. Збирайте в лісі ліше ті грібі, про які ві знаєте напевне, що сморід їстівні.
2. Грібі, яких ві не знаєте чи які віклікають у вас сумнів, не кладіть у їжу і не пробуйте сирімі на смак.
3. Ніколи не беріть і не їжте грибів, що мають біля основі ніжки подібне на бульбу потовщення, піхву (як у червоного мухомора), не куштуйте їх.
4. Колі збираєте пластинчаті грибиі, особливо сироїжки та лісові печериці, намагайтеся брати їх цілою ніжкою, щоб не допустити помилки, про яку згадано у попередньому пункті.
5 Ніколи не збірайте і не їжте грибів перезлілих, зморщених, червівих, зіпсованих.
6. Не їжте сирих грибів.
7. Якщо ж зустрінете в лісі блідну поганку, краще знищіть її. Червоний мухомор залишайте для лосів.

Профілактика отруєння грибами
1. Збирайте тільки ті грібі, які добрі знаєте.
2. Ніколи не вживайте у їжу незнайомі гриби.
3. Добре знайте відміни їстівних і отруйніх грибів.
4. Не збірайте ніяких грибів блізько від залізничних і автомобільних шляхів, атомніх і тепловіх електростанцій, великих промісловіх зон.
5. Не купуйте на базарах суміші грибів із різних їх видів у якості грибної ікри, салатів, пирогів з грибами та інших виробів з подрібнених грибів.
6. Не робіть домашню заготівлю грибів у герметичній упаковці, щоб уникнуті захворювання ботулізмом.
7. Будь-яку заготівлю грибів на зберігання робіть тільки у відкритому посуді під марлею або папером.
8. Обов’язково перевіряйте гриби на радіоактивність.
9. Сушіть тільки певні віди грибів, такі як білий гриб, підосичник, підберезник, маслюк, моховик, зморшок і трюфель білий; не корістуйтеся сумнівними методами перевірки грибів на отруйність.

Ні в якому разі не довіряйте таким помілковім тлумаченням:
• отруйні грибиі мають неприємний запах, а їстівні - приємний. Отруйні гриби мають як приємний, так і неприємний запах. Блідна поганка пахне майже так, як і печеріця;
• усі гриби в молодому віці їстівні;
• личинки комах, черв'яки і равліки не чіпають отруйніх грибів. Личинки і слімаки поїдають як отруйні, так і їстівні гриби;
• опущені у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні грібі.;
• цибуля або часник стають бурімі, якщо варіті їх разом з грибами, серед яких є отруйні.
• отрута з грибів видаляється після кип’ятіння протягом кількох годін;
• сушка, засолювання, марінування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах;

ПЕРШ НІЖ ВЖИВАТИ ГРИБИ -

ПОДУМАЙТЕ

ЧІ ВАРТО

РІЗИКУВАТИ СВОЇМ ЖиТТЯМ ТА

ЗДОРОВ'ЯМ.

БЕЗПЕКА НА ВОДІ І НА ЛЬОДУ

1.ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ І НА ЛЬОДУ ВЛІТКУ І ВЗИМКУ

1.1. Не виконання правил поведінки на воді може призвести до нещасних випадків і травматизму, тому під час купання забороняється:
• запливати за огороджувальні буї;
• підпливати до моторних човнів, вітрильників, веслових човнів та інших плавзасобів;
• залізати на технічні та попереджувальні знаки, буї та інші предмети;
• використовувати рятувальні засоби і спорядження не за призначенням;
• стрибати у воду зі споруд, не пристосованих для цього у місцях, де невідомі глибини та стан дна;
• організовувати у воді ігри, пов’язані з пірнанням та захватом тих, хто купається ;
• стрибати у воду з човнів, катерів, вітрильників та інших плавзасобів;
• користуватися для плавання дошками, камерами від волейбольних м’ячів, рятувальними кругами, надувними матрацами;
• купатися біля причалів;
• купатися у вечірній час після заходу сонця;
• стрибати у воду в незнайомих місцях;
• купатися біля обривів, зарослих рослинністю берегів;
• засмічувати воду та узбережжя, кидати пляшки та інші предмети.
Забороняється купання:
• у затоплених кар’єрах, каналах, озерах, пожежних водоймах, ставках, морських акваторіях й інших водоймах, які не мають обладнаних пляжів сезонними рятувальними постами, не зареєстровані місцевою владою як місця масового відпочинку.
Для попередження нещасних випадків при пірнанні треба виконувати наступні рекомендації:
• познайомитись з місцем занурення – вивчити рельєф дна;
• пірнати на глибину 8 – 11 м. і знаходитися під водою не більше 40 сек.;
• коли виникає бажання зробити вдих , потрібно випливати на поверхню;
• пірнати тільки тоді, коли є страховий фал.

1.2.Під час купання не слід робити лишніх рухів, не треба тримати свої м’язи в постійній напрузі, не порушувати ритму дихання, не перевтомлювати себе, не приймати участі у великих запливах без необхідних тренувань та дозволу лікаря. Не можна заходити у воду спітнілим або після прийому сонячних ванн, жвавих ігор.

1.3.Як тільки ви починаєте замерзати, треба негайно вийти з води, енергійно розтертися рушником і швидко одягнутися.

1.4.Не можна купатися, якщо ви почуваєте себе хворим.

1.5.Забороняється виходити на недостатньо міцний лід.

1.6.Граючись снігом, треба бути дуже обережним. Кинута в людину сніжка може завдавати чималих травм. Обмерзла кригою сніжка не тільки травмуватиме людину, але й розіб’є вікно, а його відламки можуть травмувати людей, які знаходяться внизу.

1.7.Не грайте у хокей шайбами і клюшками, які зробили самі.

1.8.Дозволяється кататися на ковзанах тільки на міцному льоду, який не має розщілин.

1.9.Під час сильних морозів треба слідкувати, щоб не було відмороження рук, ніг, вух. Після переохолодження, негайно знайти тепле приміщення.

2. РЯТУВАННЯ ПОТОПАЮЧОГО.

2.1. Щоб уникнути нещасних випадків на воді та попередити травматизм під час купання треба заздалегідь навчити дітей плавати.

2.2. Допомогу людині, яка тоне, може надати будь – яка особа, яка вміє добре плавати. Якщо людина тоне подивіться, чи не маєте ви під рукою рятувальних засобів - рятувального кола, палки, дошки, м’яча, мотузки, які можна кинути. Рятувальник повинен швидко роздягнутися, визначити, де краще увійти у воду і пливти до особи, яка тоне.

2.3. Якщо течія річки відносить постраждалого, треба спочатку пробігти берегом річки, а потім увійти у воду нижче за течією.

2.4. До постраждалого треба пливти обережно, позаду. Якщо це не можна здійснити, то треба за 2-3м наблизитися до нього, пірнути, схопити за коліна і повернути до себе спиною.

2.5. Якщо постраждалий захопив рятувальника і той заважає рухам, необхідно зробити глибокий вдих і затримати його одним із засобів:
- для звільнення від захвату за руки, треба звільнитися одним махом своїх рук у бік великих пальців рук постраждалого;
- для того, щоб звільнитися від захвату двома руками, треба упертися ногами у груди або плече постраждалого й сильно відштовхнутися;
- для звільнення від захвату за шию або торс рятувальник однією рукою впирається у підборіддя потопаючого, рукою відштовхує його голову назад, а другою рукою підтримує його за поперек.

2.6.Якщо потопаючий занурився під воду, необхідно впірнути, наблизитися до нього, схопити за волосся, витягнути на поверхню й транспортувати до берега.

2.7.Особі, яка провалилась під лід, необхідно подати мотузку, дошку, одяг, не підходячи близько до неї. Якщо лід крихкий, треба лягти на нього. Не поспішаючи, треба допомогти постраждалому вибратися з води.

3. НАДАННЯ ДОПОМОГИ ВРЯТОВАНОМУ.

3.1.Витягнути постраждалого з води та негайно відправити кого – небудь за лікарем.

3.2.Чекати прибуття лікаря, прийняти міри для надання першої допомоги.

3.3.Якщо постраждалий не втратив свідомість, треба енергійно розтерти йому тіло, надіти суху білизну, напоїти гарячим чаєм чи кавою.

3.4.Якщо постраждалий втратив свідомість але є дихання та пульс, треба піднести до носа ватку з нашатирним спиртом, розтерти тіло.

3.5.Взимку або в холодну погоду треба постраждалого відправити у приміщення, палатку чи машину, зняти мокрий одяг, зробити компрес з одеколону, води або спирту, надіти сухий одяг, напоїти гарячим чаєм або кавою.

3.6.Якщо постраждалий знепритомнів, треба зробити штучне дихання або зовнішній масаж серця. Штучне дихання та зовнішній масаж серця треба робити послідовно, доки постраждалий почне дихати сам і негайно відправити у лікарню.

Правила поведінки на льоду

Зима - чудова пора відпочинку на льоду. Скільки радощів вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах! Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід, а саме тонкий лід.
Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини .
Ця інформація досить цікава: лід блакитного кольору - найміцніший, а білого - значно слабший.
Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 7 см.
Для групи людей безпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані.
При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см.
Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов'язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці.
Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг!
Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні.
Спробуємо з’ясувати, що трапляється з людиною, яка опинилася в холодній воді
У людини в крижаній воді перехоплює дихання, голову ніби здавлює залізний обруч, серце скажено б'ється. Щоб захиститися від смертоносного холоду, організм включає захист – починається сильне тремтіння. За рахунок цього організм зігрівається, але через деякий час і цього тепла стає недостатньо. Коли температура шкіри знижується до 30 градусів, тремтіння припиняється і організм дуже швидко охолоджується. Дихання стає все рідше, пульс сповільнюється, тиск падає. Смерть людини, що несподівано опинилася в холодній воді, наступає найчастіше через шок, що розвивається протягом перших 5–15 хвилин після занурення у воду або порушення дихання.

У випадку, якщо ти все ж провалилися під лід:
- не піддавайся паніці, утримуйся на плаву, уникаючи занурення з головою;
- клич на допомогу;

- намагайся вилізти на лід, широко розкинувши руки, наповзаючи на його край грудьми і почергово витягуючи на поверхню ноги;
- намагайся якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;
- вибравшись на лід, перекотися і відповзай в той бік, звідки ти прийшов, де міцність льоду вже відома.
Далі тобі необхідно переодягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його. Щоб зігрітися, виконуй будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною, потім необхідно сховатися в захищеному від вітру місці, добре укутатися, по можливості випити чогось гарячого.
Звичайно, треба завжди намагатися врятувати людині життя почесно, але перш ніж кинутися до того, хто провалився, тобі необхідно:
- покликати (якщо це можливо) на допомогу дорослих;
- знайти предмет, який можна кинути потерпілому (міцну палицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і мають довгу, міцно пристрочену лямку);
- оцінити, наскільки далеко від берега опинився потерпілий, і чи є можливість без перешкод дістатися до нього.

Якщо ти впевнений, що зможеш (чи готовий) врятувати людину, то:
- крикни, що ти йдеш на допомогу;
- наближайся до ополонки поповзом, широко розкинувши руки;
- підклади під себе лижі, дошку, фанеру;
- обговори свої дії з постраждалим (домовся про команду, на яку потужним ривком ти будеш його тягнути, а він в цей час намагатиметься виштовхнути тіло на поверхню);
- не підповзаючи до самого краю ополонки, подай потерпілому палицю, жердину, лижу, шарф, мотузку, санки чи щось подібне і витягніть його на лід;
- витягнувши потерпілого на лід, разом із ним поповзом повертайся назад.

Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку. Отже, будь обережним, не ризикуй своїм життям! Не виходь на лід без дорослих!

 Надання першої медичної допомоги навчальне відео http otipb at ua load 20

Перша допомога в екстремальних умовах.

Послідовність дій при наданні першої допомоги.
Нижче я описую тільки такі прийоми першої допомоги, що можуть бути застосовані (і були випробувані на практиці) в умовах екстремальної ситуації, сполученої з боротьбою за існування, у який виявляється людина удалечині від цивілізації. Як і завжди в надзвичайній ситуації, варто оцінити необхідність першої допомоги, установити першочергові задачі, а потім скласти план дій і виконувати його. Зрозуміло, ваші рішення можуть сильно залежати від конкретної ситуації, але, незалежно від обставин, дотримуйте наступних правил:
* Зберігайте спокій. Яка би серйозної ні була чи травма небезпечної ситуація, паніка тільки послабить вашу здатність думати і знизить ефективність ваших дій. Крім того, при цьому ви втратите час - а в кризовій ситуації час може вирішити на користь чи життя смерті.
* Уникайте непотрібного ризику. Це не боягузтво. Ви не зможете нікому допомогти, якщо самі постраждаєте.
* Перед тим як діяти, подумайте ретельно і спокійно, але, по можливості, швидко.
* Постарайтеся заспокоїти й утішити потерпілих.
* З'ясуєте, немає чи інших людей, що могли б допомогти вам справитися із ситуацією. Зокрема, пошукайте, немає чи серед них чи медика людей, більш досвідчених, чим ви.
* При оцінці наслідків нещасливого випадку максимально використовуйте свої органи почуттів. Запитуйте. Дивитеся. Слухайте. Нюхайте. Потім подумайте і дійте.
Попросите потерпілого описати свої симптоми, сказати вам, що, на його думку, відбулося, і що, відповідно до його відчуттів, у нього не в порядку.

Обмороження і переохолодження

ОБМОРОЖЕННЯ
Вплив на організм негативних температур, особливо якщо погода вітряна і волога, сполучено з постійним ризиком переохолодження й обмороження. Вітер
підвищує імовірність і того, і іншого, тому що охолодне дія повітря підсилюється. Охолодна здатність повітря, що рухається при температурі -20 С
зі швидкістю 48 км/година, така ж, як у повітря при -40 С, у якого швидкість всьго 8 км/година. Вологість також підвищує небезпека, оскільки теплопровідність вологого і холодного повітря більше, ніж у сухого і теплих; тому він може більш інтенсивно відводити тепло від тіла.
Особливої уваги вимагають руки і ноги. Вони знаходяться на периферії кровообігу, а тому можуть дуже швидко прохолоджуватися. Зробіть усе можливе, щоб застібки на зап'ястях, щиколотках, шиї і талії були ефективні, але не перешкоджали кровообігу. У морозну погоду потрібно частіше перевіряти ноги, немає чи симптомів обмороження. При обмороженні ноги зніміть з потерпілого взуття і сховайте ногу в тепле місце на своєму тілі — у пахву, у чи пах на груди. Зберігайте руки по можливості захищеними, у разі потреби зігрівайте їх під пахвами чи між стегнами. Якщо ви відчуєте, що мороз "кусає" пальці ніг, зігрійте їх, якщо можливо, об тіло свого супутника. Якщо ви один, постарайтеся зігріти пальці, ворушачи ними, рухаючи чи ногою за допомогою масажу.
Ризик обмороження вимагає особливої пильності, оскільки, по-перше, воно може відбутися непомітно для вас, і, по-друге, будучи досить серйозним фактором саме по собі, воно може привести до гангрени. У постраждалій частині тіла може виникнути як відчуття поколювання, так і оніміння. Слідом за цим шкіра може чи побіліти придбати сіруватий відтінок. Важливо частіше перевіряти стан відкритих частин тіла, особливо обличчя, включаючи ніс. Якщо ви знайдете обморожені ділянки, їх випливає повільно і природним образом відігріти. Кращий метод відігрівання — притисненням "шкіри до шкіри" (наприклад, сховавши руки пахви).
Для акуратного відігрівання може бути використана тепла вода, температуру якої можна перевірити як при купанні дитини у ванночці, тоб-то ліктем. Сховайте потерпілого в укриття якомога швидше; у будь-якому випадку захистите його від подальшої втрати тепла за допомогою ковдр, додаткового одягу чи інших матеріалів. По можливості, скоріше забезпечте його гарячою чи водою питвом.
Якщо виявлене обмороження:
* не тріть і не масажуйте постраждалий ділянку;
* не прикладайте чи сніг лід — це небезпечно;
* не використовуйте для відігрівання гарячі чи камені вогонь;
* не давайте пити алкогольні напої;
* не дозволяйте потерпіл ходити, спираючи на недавно відморожену ногу;
* не розкривайте пухирів, що можуть з'явитися.
Людина виглядає безглуздо, якщо він корчить пики, але в умовах Арктики це може допомогти уникнути обмороження. Ніколи не тріть і не масажуйте відкритих ділянок шкіри.
"Окопні ноги"
Якщо ноги довгостроково знаходяться в холодній воді, результатом цього найчастіше може з'явитися те, що іноді називають "окопні ноги ". Кінцівка при цьому німіє, стає білої і нечуттєвою; шкіра може лопатив і покриватися виразками. Варто знати, що такий стан може виникнути не тільки в граничній холодній воді. Для цього може виявитися достатнім 15 С, що істотно вище крапки замерзання. Тому, якщо у вас мокрі ноги, частіше перевіряйте їхній стан. Для профілактики варто намагатися не допускати контакту ніг з водою. Якщо є, користайтеся рибацькими чоботями. Якщо ви промочили ноги, зніміть взуття, вилийте з її воду і якомога швидше відіжміть і переодягніть носки. Періодично по 5-10 хвилин розтирайте ноги, намагайтеся постійно ворушити ступнями і пальцями.
Якщо ж переохолодження ніг усе-таки відбулося, варто надійти в такий спосіб:
1. Дуже акуратно осушите ноги, не розтираючи шкіри.
2. Ті місця, де шкіра тріснула, змажте антисептичним кремом.
3. Забинтуйте ноги (не туго!).
4. Тримаєте тіло в теплі, але постарайтеся, щоб ступні відігрівалися так повільно, як тільки можливо; ноги підніміть.
5. Не дозволяйте потерпілому ходити.

ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ

Якщо тіло втрачає тепло швидше, ніж організм у стані його компенсувати, виникає переохолодження. Серед умов, що сприяють цьому, варто виділити холодну, вологу погоду, мокрий одяг, занурення в холодну воду, виснаження, недостатній одяг і недостачу їжі і питва. Переохолодження не завжди легке діагностувати. Тому важливо стежити, чи не проявилися у вас наступні симптоми:
* блідість і сильне, некероване тремтіння;
* ненормально низька температура тіла (перевіряється на ощупь);
* слабість і утома м'язів;
* сонливість і ослаблення зору;
* скорочення частоти серцебиття і подихи;
* непритомність, утрата свідомості (особливо небезпечно!).
На додаток до цих ознак, мабуть, найбільш разючою вказівкою на початок переохолодження є помітні зміни психічного складу потерпілого. Экстраверт здатний стати інтровертом, агресивність перемінитися покірністю, чи навпаки. Причому не підлягає сумніву, що переохолодження, якщо не прийняти невідкладних мір, здатно виявитися смертельно небезпечним. Холод і вогкість може швидко убити хворої чи травмованої людини. У таких умовах постарайтеся скористатися найближчим укриттям — за скелею, чи стінкою в якому-небудь природному поглибленні. Не слід намагатися відігріти такої людини гарячою водою, чи вогнем тертям. Найкраще лягти з ним в один спальний мішок і зігріти своїм тілом. Так само можна бороти з переохолодженням здорової людини.

Згадані вище міри повинні бути спрямовані на припинення втрат тепла тілом і заповнення загубленого. З цією метою необхідно:
1. Якомога швидше забезпечити укриття від вітру і холоду.
2. Якщо маються сухий чи одяг які-небудь покривала, заміните ними мокрий одяг. Заміна повинна відбуватися поетапно, відкриваючи на кожнім етапі мінімальну поверхню тіла і на мінімальний час.
3. Якщо немає сухого одягу, залишіть вологий одяг на потерпілому, але закрийте її зверху додатковою ізоляцією від холоду, а зовсім зверху — вологонепроникним покриттям, що різко знижує тепловіддачу.
4. Підведіть тепло до тіла потерпілого; гарним джерелом може бути його супутник.
5. Якщо потерпілий знаходиться у свідомості, дайте йому гарячу їжу і питво.
У випадку переохолодження майте на увазі також наступні обставини:
* продовжуйте процедури, навіть якщо подих і серцебиття не виявляються. У цьому випадку буде потрібно штучне дихання і непрямий масах серця. Не можна вважати, що людина, умер від переохолодження, за винятком ситуації, коли відновлена нормальна температура тіла, а потерпілий не оживає;
* звертайтеся з постраждалим обережно, що змерзнула шкіру і плоть легко зашкодити;
* не допускається чи терти масажувати постраждалий ділянка, щоб стимулювати кровообіг;
* не відігрівайте постраждалого занадто швидко;
* не дозволяйте потерпіл напружуватися;
* не давайте потерпілому алкоголю.

ВИВИХ ТРАВМАТИЧНИЙ

Завдання (після вправлення вивиха і імобілізації суглоба: плечово-гіпсовою лончеткою на протязі 3 тиж., ліктьово-гіпсовою лончеткою під кутом 900 5-10 днів, колінно-гіпсовою гільзою в положенні легкого згинання пер. кутом 50 на протязі 5-6 тиж.). попередити розвиток запальних явищ в суглобі, прискорити розсмоктування крововиливів, відновити об‘єм рухів, укріпити м‘язи і зв‘язки:
1) ДДТ ділянки суглоба після вправлення вивиху
2) Солюкс інфраруж на ділянку суглоба
3) Новокаїн – електрофорез на ділянку суглоба поперечно
4) Парафінозокеритові аплікації на ділянки суглоба (крім ліктьового, де можлива оссифікація плечового м‘яза). Після зняття фіксуючої пов‘язки (t=48-520С) 20-30 хв.
5) ЛФК обережно збільшуючи кількість рухів від 10 до 50.
6) Масаж легкий в перші 2-3 дня масують ділянку вище суглоба не викликаючи посилення болю 10 хв. 1-2 раза в день. 3-4 дня масаж суглоба (за виключенням ліктьового), масаж якого починають до кінця 2-ої декади після травми.

Якщо ви відвідаєте всі ці уроки тітоньки Сови, то навчитеся правилам дорожнього руху!

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - Історія правил дорожнього руху (Уроки тетушки Совы) серия 1

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - Види транспорту (Уроки тетушки Совы) серия 2

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - У дворі і в під'їзді (Уроки тетушки Совы) серия 3

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - Дорога і дорожні знаки (Уроки тетушки Совы) серия 4

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - Пішохідний перехід (Уроки тетушки Совы) серия 5

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - Світлофори і перехрестя (Уроки тетушки Совы) серия 6

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - Різні дороги(Уроки тетушки Совы) серия 7

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - У погану погоду (Уроки тетушки Совы) серия 8

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - Безпека на транспорті (Уроки тетушки Совы) серия 9

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - Метро і залізниця (Уроки тетушки Совы) серия 10

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - Малюк в автомобілі (Уроки тетушки Совы) серия 11

 Азбука безпеки на дорозі тітоньки Сови - Велосипед (Уроки тетушки Совы) серия 12

·         Уроки обережності тітоньки Сови!

ДИКІ ТВАРИНИ

 Урок обережності - 1

ПОБУТОВІ ПРИЛАДИ

 Урок обережності - 2

ДОРОГА

 Урок обережності - 3

ЕЛЕКТРИКА

 Урок обережності - 4

ГАРЯЧІ ПРЕДМЕТИ

 Урок обережності - 5

ЛІКИ

 Урок обережності - 6

МІКРОБИ

 Урок обережності - 7

ВОГОНЬ

 Урок обережності - 8

ГОСТРІ ПРЕДМЕТИ

 Урок обережності - 9

ПІДЗЕМЕЛЛЯ

 Урок обережності - 10

ВОДОЙМИ

 Урок обережності - 11

ВИСОТА

 Урок обережності – 12

 Безпечний Інтернет для учнів

 Правила з Інтернет-безпеки для батьків.

 Навчальний заклад

 Згідно чинних норм буллінг, за результатом якого учню нанесено тілесні ушкодження (будь-якою особою) прирівнюється до нещасного випадку, згідно Наказу МОН 616 від 31.08.2001.

Факти нанесення тілесних ушкоджень за результатом буллінгу підлягають розслідуванню представниками школи у разі скоєння його під час освітнього процесу. 

До навчально-виховного процесу можна віднести: проведення навчальних занять (лекцiй, урокiв, практичних, лабораторних занять, iнших занять та в перервах мiж ними) вiдповiдно до навчальних, виробничих i наукових планів та розкладу занять, заняття з трудового i професiйного навчання, проведення професiйних, науково-дослiдних i дослiдно-конструкторських робiт, виробничої та навчальної практики, якi проводяться вiдповiдно до навчальних планiв у навчальних закладах або на дiльницях (територiях), що їм належать, роботи у шкiльних лiсництвах, на навчально-дослiдних дiлянках навчального закладу, роботи у трудових студентських загонах, учнівських об’єднаннях (таборах працi i вiдпочинку), проведення спортивних змагань, тренувань, оздоровчих заходiв, екскурсiй, походiв, експедицiй, органiзованих навчальним закладом у встановленому порядку. 

Окрім того підлягають розслідуванню випадки буллінгу, який стався під час прямування на заняття з одного корпусу навчального закладу до іншого пішки чи на транспорті, якщо це визначено навчальними, виробничими і науковими планами та розкладом занять; під час проведення позакласних, позашкiльних та iнших заходiв у вихiднi, святковi та канiкулярнi днi, якщо цi заходи здiйснюються пiд безпосереднiм керiвництвом працiвника навчального закладу (викладача, вчителя, вихователя, класного керiвника, майстра виробничого навчання тощо) або іншої особи, яка призначена наказом керiвника навчального закладу за його згодою.

Про кожний нещасний випадок (буллінг), що трапився під час навчально-виховного процесу потерпілий (батьки, особи, що їх замінюють або законні представники) свідки нещасного випадку повинні повідомити безпосереднього керівника (учителя, вихователя, викладача, іншу особу, яка була присутня під час проведення заходів навчально-виховного процесу в навчальному закладі чи за його межами). 

Керівник навчального закладу зобов'язаний:

{C}1)      {C}термiново органiзувати надання першої медичної допомоги потерпілому, у разі необхідності - його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

{C}2)      {C}зберегти обстановку на мiсцi в тому станi, в якому вона була на момент подiї;

{C}3)      повідомити про те, що сталося, керівника навчального закладу та особу, на яку покладено відповідальність за охорону праці, безпеку життєдіяльності в навчальному закладі.

Якщо факт жорстокого поводження стався пiд час походiв, екскурсiй або iнших заходiв поза територiєю району (мiста), де розташовано навчальний заклад, особа, відповідальна за проведення заходу, негайно повiдомляє також орган управлiння освiтою за мiсцем подiї.

Керiвник навчального закладу, одержавши повідомлення про буллінг результатом якого стали тілесні ушкодження, зобов'язаний НЕГАЙНО:

{C}1)      {C}ужити заходiв щодо усунення причин, що викликали факт тілесних ушкоджень;

{C}2)      {C}повiдомити батьків потерпiлого (особу, яка представляє його iнтереси);

{C}3)      {C}направити письмовий запит до лікувально-профілактичного закладу для отримання медичного висновку про характер i тяжкiсть ушкодження потерпілого;

{C}4)      протягом доби утворити наказом комісію з розслiдування випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування;

{C}5)      {C}проінформувати правоохоронні органи та службу у справах дітей.

Хто входить до складу комісії з розслідування нещасних випадків:

{C}-         заступник керiвника навчального закладу, на якого покладено відповідальність за охорону праці, безпеку життєдіяльності навчального закладу (голова комісії) і який пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності відповідно до Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18 квітня 2006 року № 304, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 липня 2006 року за № 806/12680;

{C}-         керівник служби охорони праці навчального закладу або особа, на яку наказом керівника покладено ці обов’язки;

{C}-         член комітету профспілкової організації або уповноважений трудового колективу навчального закладу з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності{C}[1]{C}.

Потерпілий, його батьки, особи, які представляють інтереси потерпілого, мають право брати участь у роботі комісії, надавати свої пояснення та пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що пояснюють причини та обставини нещасного випадку, викладати в письмовій чи усній формі свою особисту думку щодо нещасного випадку та отримувати від комісії інформацію про хід проведення розслідування.
Потерпілий, його батьки або особи, які представляють інтереси потерпілого, можуть звернутися до керівника навчального закладу з письмовою заявою про нерозголошення інформації про наслідки нещасного випадку, якщо така інформація може завдати моральної шкоди потерпілому.
Комiсiя з розслiдування нещасного випадку зобов'язана протягом трьох робочих днів з дати її утворення провести розслiдування нещасного випадку.

У разі необхідності проведення експертиз, лабораторних досліджень, випробувань, надання інших документів для встановлення обставин та причин нещасного випадку строк розслідування може бути продовжено за погодженням з органом управління освітою вищого рівня, але не більше ніж на місяць. Рішення про таке продовження приймає комісія з розслідування нещасного випадку, наказ про продовження строку розслідування видає керівник навчального закладу, який затвердив склад комісії.
Під час проведення розслідування нещасного випадку комісія повинна:

{C}-         з'ясувати обставини i причини нещасного випадку, отримати пояснення у потерпілого;

{C}-         виявити i опитати свiдкiв та осiб, якi допустили порушення нормативно-правових актів з охорони праці та безпеки життєдіяльності;

{C}-         розробити заходи щодо усунення причин нещасного випадку, визначити вiдповiдальних за це осiб;

{C}-         скласти акт про нещасний випадок за формою Н-Н (далі - акт Н-Н) у п’яти примiрниках, який затверджується керiвником навчального закладу{C}[2]{C}.

Акт Н-Н підписують голова та всі члени комісії з розслідування нещасного випадку. У разі незгоди зі змістом зазначеного акта член комісії письмово викладає свою думку, яка додається до акта і є його невід’ємною частиною, про що робиться запис в акті Н-Н.

ВАЖЛИВО: Керiвник навчального закладу вiдповiдає за правильне i своєчасне розслiдування та облiк нещасних випадкiв, складання акта Н-Н, розроблення i виконання заходiв щодо усунення причин нещасного випадку. Керiвник навчального закладу протягом одного робочого дня пiсля одержання матеріалів, підготовлених комісією з розслідування за підсумками її роботи, повинен розглянути і затвердити акт Н-Н.

Примірники затвердженого акта Н-Н протягом трьох робочих днів надсилаються керівником навчального закладу: потерпілому, батькам або особі, яка представляє інтереси потерпілого,  керівнику структурного пiдроздiлу навчального закладу, де стався нещасний випадок, начальнику служби охорони праці навчального закладу або особі, на яку покладено ці обов'язки (відповідальному); органу управління освітою за місцезнаходженням навчального закладу, засновнику (власнику) навчального закладу та архіву навчального закладу.

У випадках вiдмови керівника навчального закладу від утворення комісії з розслідування нещасного випадку і складання акта Н-Н, а також у разі незгоди потерпiлого, його батькiв або особи, яка представляє iнтереси потерпілого, зі змiстом або висновками акта Н-Н питання щодо розслідування нещасного випадку розглядають орган управління освiтою вищого рівня, засновник (власник) навчального закладу у строк не бiльше десяти робочих днiв з дня подання до них письмової заяви потерпiлого, його батькiв або особи, яка представляє iнтереси потерпілого. Один примірник акта Н-Н разом з матеріалами розслідування зберiгається в архiвi навчального закладу, органу управлiння освiтою протягом 60 рокiв.

Нещасний випадок, про який потерпілий не повідомив керівника навчального закладу протягом робочого (навчального) дня, коли трапився нещасний випадок, або наслідки якого проявилися не відразу і засвідчені лікувально-профілактичним закладом, розслідується протягом календарного місяця з дня одержання письмової заяви потерпілого (його батьків або особи, яка представляє інтереси потерпілого). У цьому разі питання про складання акта Н-Н вирішується комісією з розслідування навчального закладу, яка утворюється наказом керівника навчального закладу, після всебічної перевірки заяви про нещасний випадок з урахуванням усіх обставин, медичного висновку про характер травми, можливої причини її походження, свідчень учасників та інших доказів. Одержання медичного висновку покладається на керівника навчального закладу.

Нещасні випадки, що сталися на підприємстві з учасниками навчально-виховного процесу навчальних закладів, які проходять виробниче навчання, практику або виконують роботу під керівництвом учителя, викладача, майстра виробничого навчання навчального закладу на дільниці, виділеній підприємством для цієї мети, розслідуються органом управління освітою за місцезнаходженням навчального закладу або керівником навчального закладу спільно з представником підприємства, оформляються актом про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1, наведеною в додатку 4 до Порядку розслідування нещасних випадків на виробництві, беруться на облік органом управління освітою, навчальним закладом та підприємством. 
Після закінчення лікування учня, що зазнав буллінгу, відповідно до довідки лікувально-профілактичної закладу керівник навчального закладу складає та надсилає в десятиденний строк до органу управління освітою та всім зацікавленим особам, акти Н-Н та повідомлення про наслідки нещасного випадку. 

Усi нещаснi випадки, оформленi актами Н-Н, беруться на облік і реєструються навчальним закладом, органом управлiння освітою у журналi реєстрації нещасних випадків, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу.

Нещасні випадки, що трапилися з учасниками навчально-виховного процесу і не спричинили втрату здоров’я, наслідком яких є мікротравми, засвідчуються і реєструються медичним працівником навчального закладу в окремому журналі реєстрації мікротравм, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу, згідно з додатком.

Такі нещасні випадки не беруться на облік навчальним закладом.

МЕДИЧИНИЙ ЗАКЛАД Так само як і вчителі представники закладів охорони здоров`я повинні реагувати на факти буллінгу. 

Керівникі закладів охорони здоров’я, відповідно Наказу 612/679 від 06.07.2016 повинні забезпечити:

{C}1)    повноту обліку фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров’я осіб у зв’язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру (у т.ч. про буллінг відносно неповнолітньої особи).

{C}2)    невідкладне інформувати поліцію про всі факти звернення та доставлення до закладів охорони здоров’я осіб у зв’язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру, а також визначити працівників, відповідальних за цю роботу.

Відомості про факти звернення та доставлення до закладів охорони здоров’я осіб у зв’язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру записуються в журналі обліку фактів звернення та доставлення до закладу охорони здоров’я осіб у зв’язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів та підрозділів поліції. 

Окрім того уповноважені особи закладу охорони здоров`я повинні з’ясовувати в межах компетенції причини походження тілесних ушкоджень у дітей та зазначену інформацію в повному обсязі надавати уповноваженій особі територіального підрозділу поліції. 

ПОЛІЦІЯ 
Насамперед слід розуміти, що з правової точки зору поняття буллінг досі законодавцем не визначено, тому слід виходити із існуючих норм встановлених адміністративним та кримінальним законодавством. 
Застосування сили в дитячому середовищі може бути пов`язано із вчиненням відповідних кримінальних правопорушень. Найчастіше заподіяння тілесних ушкодженнь дитині можна кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження - ст. 125 Кримінального кодексу України) так і з середньоі тяжкості ст. 122 ККУ). Проте як страшні наслідки буллінг може призводити і до тяжких тілесніх ушкодженнь (ст. 121 ККУ) Також не рідко буллінг має ознаки катування (ст. 127 ККУ), побоїв та мордування (ст. 126 ККУ).  *Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться експертами згідно Наказу МОЗ #6 від 17.01.1995. 

Адміністративним законодавством також передбачено відповідальність за дії пов`язані з буллінгом.  Так наприклад ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) передбачає відповідальність дітей, починаючи з 16 років.  У разі якщо дитина не досягла віку адміністративної відповідальності, батьки або особи, що їх замінюють підлягають відповідальності за ст. 184 КУпАП.

Якщо дитина скоїла кримінальний злочин, але не досягла віку відповідальності, то мають бути притягнуті до відповідальності згідно із ч. 4 ст. 184 КУпАП. 

При отриманні інформації про буллінг: 

Відповідно Наказу МВС України 1377 від 07.11.2016 прийняття заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особи заявника здійснюється цілодобово і невідкладно тим органом поліції, до якого надійшла заява чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, або слідчим, або іншою посадовою особою органу поліції, якою самостійно виявлено з будь-якого джерела обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Облік таких заяв та повідомлень проводиться уповноваженими працівниками чергових частин органів поліції, працівниками інших структурних підрозділів цих органів, яких призначено підмінними черговими в установленому порядку, оператором телефонної лінії «102» або іншою посадовою особою. При особистому зверненні заявника до органу поліції із заявою чи повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію уповноважений працівник чергової частини або інша службова особа в кімнаті для приймання громадян ЦІЛОДОБОВО оформляють протоколи усних заяв і відразу реєструють заяви в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (журнал ЄО).

Уповноважений працівник чергової частини органу поліції, отримавши заяву (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, відразу реєструє її (його) в журналі ЄО та направляє на місце події слідчо-оперативну групу чи групу реагування.

Інформацію, яка надійшла до чергової частини органу поліції, про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію на території обслуговування іншого органу поліції уповноважений працівник чергової частини відразу реєструє в журналі ЄО та невідкладно інформує про це той орган, на території оперативного обслуговування якого мала місце така подія.

Матеріали про вчинення правопорушення, що містить ознаки кримінального, заборонено передавати до іншого органу поліції без реєстрації в журналі ЄО та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.

Заяви або повідомлення фізичних або юридичних осіб про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію можуть бути усними або письмовими. Усні заяви про вчинення кримінального правопорушення заносяться до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується.

Особа, яка подає заяву чи повідомляє про кримінальне правопорушення, під підпис попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбачену статтею 383 Кримінального кодексу України, крім випадків надходження заяви або повідомлення поштою чи зв’язком іншого виду.

Заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події реєструються цілодобово в чергових частинах органів поліції уповноваженими працівниками відразу після їх надходження, вносяться до журналу ЄО та інтегрованої інформаційно-пошукової системи з усіма відомостями з журналу ЄО.

Про наявність письмових заяв про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, що надійшли до чергової частини органу поліції, та повідомлень, що надійшли усно, у яких наявні відомості, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, після реєстрації в журналі ЄО уповноважений працівник чергової частини доповідає начальникові слідчого підрозділу для внесення слідчими відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформує начальника органу поліції.

Про заяви і повідомлення, які надійшли до чергової частини органу поліції і в яких відсутні відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, після їх реєстрації в журналі ЄО доповідається уповноваженим працівником чергової частини начальникові органу поліції або особі, яка виконує його обов’язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У разі встановлення начальником органу поліції в заяві (повідомленні) відомостей, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, він за своєю резолюцією (не пізніше однієї доби з часу реєстрації заяви в журналі ЄО) повертає її (його) до чергової частини для негайної передачі начальнику слідчого підрозділу.

У разі якщо письмова заява, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення надійшли до управління, відділу, відділення поліції при особистому зверненні заявника, водночас з його реєстрацією в журналі ЄО в черговій частині управління, відділу, відділення поліції уповноважений працівник чергової частини оформляє талон-повідомлення і видає його заявнику.

Заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, що надійшли до органу поліції поштою, телеграфом, факсимільним зв’язком або зв’язком іншого виду, реєструються в підрозділах документального забезпечення цих органів, про них доповідається начальникові органу поліції або особі, яка виконує його обов’язки. Останні, у свою чергу, накладають письмові резолюції щодо подальшого розгляду заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події з ознаками кримінальних правопорушень.

СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ 

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 1068 від 30.08.2007 служба у справах дітей:

{C}1.       {C}Організовує розроблення і здійснення на відповідній території заходів, спрямованих на поліпшення становища дітей, їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, запобігання бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень; 

{C}2.       {C}Надає місцевим органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам у межах своїх повноважень практичну, методичну та консультаційну допомогу у вирішенні питань щодо соціального захисту дітей і запобігання вчиненню дітьми правопорушень. 

{C}3.       {C}Подає пропозиції до проектів державних та регіональних програм, планів і прогнозів у частині соціального захисту, забезпечення прав, свобод і законних інтересів дітей. 

{C}4.       {C}Забезпечує у межах своїх повноважень здійснення контролю за додержанням законодавства щодо соціального захисту дітей і запобігання вчиненню дітьми правопорушень. 

{C}5.       {C}Організовує і проводить разом з іншими структурними підрозділами держадміністрації, уповноваженими підрозділами органів Національної поліції заходи щодо соціального захисту дітей, виявлення причин, що зумовлюють дитячу бездоглядність та безпритульність, запобігання вчиненню дітьми правопорушень.

Центри соціальних служб (ЦСССДМ)

До основних обов`язків соціальних працівників віднесено роботу із дітьми, що опинились у складних життєвих обставинах, проте у разі коли дитина зазнала буллінгу, за письмовим зверненням до роботи їз дитиною можна залучити штатних психологів. 

Окрім того важливо долучати фахівців-психологів до роботи з дітьми-агресорами. 

Порядок реагування на буллінг

Наказ 564/836/945/577 від 19.08.2014 передбачає реагування суб’єктів у разі виявлення жорстокого поводження із дітьми, у тому числі у відношенні один до одного. 

Звернення про факти жорстокого поводження з дітьми або загрозу їх вчинення можуть подаватися до будь-якого суб’єкта, визначеного у пункті 2 розділу I цього Порядку, в усній або письмовій формі за місцем проживання (перебування) дитини самою дитиною, батьками, одним із батьків дитини або особою/особами, які їх замінюють, будь-якими фізичними та юридичними особами.

Повідомлення про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення оформлюється суб’єктами, яким стало відомо про зазначені факти при виконанні своїх функціональних обов’язків, письмово та надсилається до служби у справах дітей і органу внутрішніх справ за місцем проживання (перебування) дитини.

Усі звернення та повідомлення з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози щодо його вчинення реєструються суб’єктами, до яких надійшла інформація, у журналі обліку звернень та повідомлень про жорстоке поводження з дітьми або загрозу його вчинення (додаток 2) та протягом однієї доби направляються до служби у справах дітей і органу внутрішніх справ за місцем проживання (перебування) дитини.

Розгляд звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення.

1. Координатором заходів щодо захисту дітей від жорстокого поводження з ними або загрози його вчинення є служба у справах дітей. Якщо у зверненні (повідомленні) вбачається ознака кримінального правопорушення чи загроза щодо його вчинення, інформація терміново після її отримання передається органу внутрішніх справ для вжиття відповідних заходів. У разі необхідності суб’єкти організовують надання невідкладної медичної (викликають швидку допомогу), психологічної та інших видів допомоги дитині, яка постраждала від жорстокого поводження.
Усі суб’єкти в межах компетенції долучаються до вжиття невідкладних заходів з ліквідації наслідків жорстокого поводження з дитиною або загрози його вчинення. У разі загрози вчинення жорстокого поводження з дитиною суб’єкти забезпечують ужиття необхідних заходів щодо її усунення.

2. Служби у справах дітей: здійснюють приймання звернень та повідомлень про випадки жорстокого поводження щодо дитини; ведуть облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв’язку з жорстоким поводженням з ними або загрозою щодо його вчинення; координують діяльність суб’єктів при вирішенні питань соціального захисту дітей, які постраждали від жорстокого поводження; забезпечують надання необхідної допомоги дитині, яка постраждала від жорстокого поводження, у взаємодії з іншими суб’єктами та з урахуванням найкращих інтересів дитини; направляють дитину до закладів охорони здоров’я для обстеження стану її здоров’я, надання дитині необхідної медичної допомоги, у тому числі лікування в стаціонарі, та документування фактів жорстокого поводження з нею; у разі необхідності представляють (у тому числі в судах) інтереси дітей, які постраждали від жорстокого поводження або стосовно яких існує загроза його вчинення.

3. Органи внутрішніх справ: здійснюють прийняття інформації про факти жорстокого поводження з дітьми або загрозу щодо їх вчинення цілодобово. Заяви та повідомлення зобов’язані приймати всі працівники органів внутрішніх справ; у разі неможливості подання письмової заяви працівник органу внутрішніх справ повинен скласти протокол усної заяви або рапорт про факт жорстокого поводження з дитиною (загрозу його вчинення), у якому зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові постраждалої дитини, інформація про особу, яка жорстоко поводилася з дитиною чи реально мала такий намір, час і місце випадку, інші необхідні обставини; при отриманні інформації про факт жорстокого поводження з дитиною (загрозу його вчинення) працівник органу внутрішніх справ уживає заходів щодо її внесення до журналу Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події; усі заяви, повідомлення, протоколи усної заяви, рапорти про факти жорстокого поводження з дітьми (загрозу його вчинення) розглядає керівництво органу внутрішніх справ та надає письмові резолюції працівникам уповноваженого підрозділу органу внутрішніх справ щодо необхідних заходів для подальшого прийняття рішення згідно із законодавством; після отримання заяви, повідомлення, складання протоколу усної заяви або рапорту про факт жорстокого поводження з дитиною (загрозу його вчинення) працівник органу внутрішніх справ за наявності ознак кримінального правопорушення доповідає про це начальникові слідчого підрозділу для внесення слідчими відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформує начальника органу внутрішніх поінформувати батьків дитини або осіб, які їх замінюють (якщо не вони є винуватцями жорстокого поводження з дитиною або загрози його вчинення), службу у справах дітей та у разі потреби органи прокуратури та суд.

4. Заклади освіти: здійснюють приймання звернень та повідомлень про випадки жорстокого поводження щодо дитини; терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи загрозу його вчинення; у межах компетенції вживають заходів щодо виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення в закладах освіти; організовують роботу психологічної служби системи освіти з дітьми, які постраждали від жорстокого поводження; проводять роз’яснювальну роботу з батьками та іншими учасниками навчально-виховного процесу із запобігання, протидії негативним наслідкам жорстокого поводження з дітьми.

5. Заклади охорони здоров’я: здійснюють приймання звернень та повідомлень про випадки жорстокого поводження щодо дитини; терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ за місцезнаходженням закладу охорони здоров’я про випадок жорстокого поводження з дитиною чи загрозу його вчинення; цілодобово здійснюють прийняття дітей, які постраждали від жорстокого поводження, надають їм необхідну медичну, психологічну (за наявності в закладі охорони здоров’я психолога) допомогу та документують факти жорстокого поводження з дітьми; при обстеженні дитини медичні працівники звертають увагу на ушкодження, що могли виникнути внаслідок жорстокого поводження з нею, повідомляють про це лікаря, який надає дитині первинну медичну допомогу, забезпечують подання інформації до служби у справах дітей та органу внутрішніх справ; проводять лікування дітей, які постраждали від жорстокого поводження, та надають психологічну допомогу (за наявності в закладі охорони здоров’я психолога).

6. Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді:
здійснюють приймання звернень та повідомлень про випадки жорстокого поводження щодо дитини; терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення; здійснюють екстрене втручання, надають необхідні соціальні послуги дітям, які постраждали від жорстокого поводження або стосовно яких існує загроза його вчинення, та забезпечують соціальний супровід сімей, у яких проживають такі діти; направляють у разі потреби сім’ї (або одного з членів сім’ї) з дитиною, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення, до центру соціально-психологічної допомоги.