Необхідно

• Любити свою роботу й учнів, яких вам довірили навчати й виховувати.

• Посміхатися, особливо працюючи зі слабкими і невпевненими учнями.

• Не дискредитувати свій авторитет — він повинен бути незаперечним.

• Постійно стежити за своїм мовленням.

• Бути добрим і приязним, вимогливим та справедливим щодо всіх учнів.

• Не давати учням контрольних робіт, знаючи, що більшість із них не впорається.

• Не демонструвати свою любов до окремих учнів. Пробачати витівки, не нагадувати наступного дня учневі про те, що трапилося.

• Нічого не забувати, щоб діти не мали підстав запевнити: «Ганна Юхимівна все одно забуде».

• У жодному разі не висловлюватися про колег погано, не критикувати їх у присутності учнів.

• Співпрацювати із батьками як помічниками у роботі, не скаржитися їм принагідно на їх дітей.

• Одягатися ошатно, зі смаком, частіше змінювати робочий костюм.

• Уважно вислуховувати відповідь учня від початку до кінця, не підказуючи, не підводячи його до правильної відповіді підказками.

• Намагатися працювати без негативних оцінок, адже такі оцінки вчитель ставить самому собі за невміння навчити.

• Не боятися брати участь у різноманітних конкурсах.

• Знати, чого вчити та як найкраще вчити.

• Постійно дізнаватися щось нове із книг, журналів, телебачення, Інтернету; якнайбільше розповідати учням на уроці, не боячись, що вони не зрозуміють.

• Крім традиційних форм роботи, використовувати сучасні технології, не забуваючи про досвід учителів-новаторів, їх ноу— хау в роботі.

• Не боятися вчитися у своїх колег та в учнів.

• Відвідувати уроки своїх колег, особливо в тих класи, де справи кепські. У такий спосіб можна знайти відповіді на багато нагальних запитань.

• Не сварити привселюдно своїх учнів — це ваші діти, а ви — їх шкільна мама.

• Ніколи не дозволяти дітям пліткувати про батьків, і самому також не сварити батьків у присутності їх дітей.

• Не забувати, що учень — не «чистий аркуш паперу», а унікальна й неповторна особистість, яка має власні погляди й життєвий досвід у вигляді емоцій, почуттів, переживань.

Слід навчитися

• Варіювати голосом, берегти і намагатися не напружувати його.

• Обирати ті форми роботи, що допомагають досягти результату на уроці (для цього потрібно відмінно знати методику викладання предмета).

• Розв’язувати будь-яку складну ситуацію.

• Працювати над мовленнєвими помилками учнів не тільки на уроці, але й поза ним.

• Детально продумувати урок, акцентуючи увагу учнів на головному, тобто на тому, чого ви повинні навчити їх.

• Раціонально використовувати час на уроці.

• Організовувати урок у такий спосіб, щоб учні сказали: «Як швидко минув урок!»

• Виховувати передусім особистість.

Дуже часто ми стикаємося із ситуацією: дитина вивчила вірш, знає формулу, правило, але коли виходить до дошки, стоячи перед слухачами, не може вимовити жодного слова. Для того щоб розібратися, що відбувається з учнем, корисно зрозуміти одну важливу особливість функціонування інтелекту.

Можливості дитини залежать від того, наскільки вона впевнена у собі в тій або іншій ситуації.

Емоційний стан особистості й ефективність функціонування людського мозку є взаємозалежними. Тому дитина, яка відчуває свою неповноцінність і низько оцінює свої інтелектуальні можливості, часто навіть не намагається використовувати повною мірою природні розумові здібності. Непевність у власних силах порушує процес її розумової діяльності, що спричиняє невдачі та поразки.

Отже, учитель має допомагати учням підвищувати рівень самооцінки. Як саме?

• Виявляти невдоволення діями дитини, але не самою дитиною як особистістю.

• Пам’ятати, що педагог, який сварить дитину через те, що вона чогось не знає або не вміє, схожий на лікаря, який сварить хворого через те, що він хворіє.

• Ніколи не ображати учня за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на нього з висоти свого авторитету. Перш ніж сварити дитину за невміння, необхідно спробувати зрозуміти причини труднощів.

• Допомагати учневі знайти шляхи розв’язання проблеми.

• Перші невдачі — це не привід для вчителя змушувати нервувати себе й дитину. Необхідно з’ясувати об’єктивні причини труднощів і бути налаштованим оптимістично.

• Намагатися зробити так, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина виявила бажання навчитися, не втративши інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого, незрозумілого.

Важливі моменти для виконання «на автоматі»

• Починати урок завжди вчасно.

• Завжди бути готовим до уроку.

• Готуватися до кожного уроку творчо, придумуючи щоразу щось цікаве.

• Розподіляти увагу в такий спосіб, щоб на будь-якому етапі уроку тримати в полі зору весь клас, запитуючи учня, якщо він відволікається або розмірковує про щось особисте.

• Не зневажати записами на дошці, навіть нескладними кресленнями, малюнками, адже учень, яким би неуважним він не був, обов’язково перепише з дошки до зошита.

10 секретів успішного проведення батьківських зборів

Батьківські збори є необхідним атрибутом шкільного життя.

Як зробити їх цікавими і продуктивними?

1. Для проведення батьківських зборів виберіть найбільш сприятливий день і годину і постарайтеся, щоб на цей час ні у вас, ні у батьків ваших учнів не було заплановано жодних важливих справ, цікавих телепередач і тому подібне. 2. Визначите одну найбільш важливу проблему, що стосується учнів вашого класу і на її обговоренні побудуйте розмову з батьками. 3. Особливу увагу зверніть на розміщення батьків в класі. Наприклад, можна розставити столи і стільці по кругу, щоб всі учасники батьківських зборів добре бачили і чули один одного. 4. Підготуйте візитки з іменами батьків, особливо в тому випадку, якщо вони ще недостатньо добре знають один одного. 5. Разом з батьками придумайте правила для учасників зборів. Наприклад: знімати верхній одяг обов’язково; не допускається мовчання при обговоренні проблеми; відкидаючи пропозицію (думку), необхідно вносити зустрічне; називати один одного на ім’я та по батькові або лише по імені і так далі. 6. Бережіть час людей, запрошених на збори. З цією метою встановіть регламент і стежте за його дотриманням. 7. В ході зборів використовуйте ігри і групові форми організації взаємодії батьків. 8. Зробити спілкування на зборах невимушеним і відвертим може допомогти чашка чаю або кави. 9. При обговоренні проблемних питань спирайтеся на життєвий і педагогічний досвід найбільш авторитетних батьків, на думку членів батьківського комітету і ради школи. 10. Намагайтеся, щоб на зборах були прийняті конкретні рішення.

МАЛЕНЬКІ СЕКРЕТИ УВАЖНОГО ПЕДАГОГА

Знайомство з особистістю кожного учня починається в ту мить, коли вчитель уперше заходить до класу. Поза учня під час привітання (стоїть у проході, стоїть за партою чи сидить за нею) дає можливість оцінити його ставлення до вчителя: відкритість до контакту, обережну позицію, відмову від контакту. Поза учня в процесі слухання показує, чи відкрита людина до надходження інформації, чи ні. Якщо дитина сидить нахилившись уперед, то вона засвоює знання, якщо відхилилася назад та розгойдується на стільці – демонструє спробу неприйняття. Недарма ця поза так дратує вчителів.

Іноді учень починає сповзати зі стільця вниз, „захищаючись” столом від потоку інформації або від агресивного педагога, „що лізе в душу”. Така поза частіше притаманна „зажатим” та замкненим дітям. „Виховані”, тобто привчені до пригнічення незалежних жестів та вчинків, почнуть у такій ситуації дивитися у парту, „невиховані” – у вікно.

Поза дитини, що притислась до парти грудьми в поєднанні при цьому з сутулістю демонструє перенавантаженого відповідальністю трудягу. Нахил вліво, „серце у шлунок” – частіше всього захисна поза з прагненням закрити своє „Я”. Тільки відчувши впевненість у відсутності агресії збоку педагога, така дитина сяде прямо.

Положення зошита під час писання також несе багато інформації. Якщо учень кладе зошит впоперек столу, то вищий ступінь пригніченого протесту та примусовості в поведінці дитини. Іноді особливо уразливі учні прагнуть закрити зошит від учителя рукою чи підручником. Пам’ятайте, що діти закривають рукою текст тому що бояться бути покараними за можливу(!) помилку або через високий ступінь замкнутості. Якщо учні ставлять на парті підручники при читанні матеріалу, це є також жестом захисту від покарання. Щоправда, у цьому випадку діти частіше захищають своє право розслабитися, відпочити. Для відпочинку вони використовують перекладання ручок, пенала, підставки для книг, залізання у портфель. Якщо помітите ці ознаки, знайте; час зробити паузу, переключити увагу дітей. Звичка піднімати руку під час відповіді говорить про різний ступінь упевненості у собі. Жадібні діти рідко відривають руки від парти, щедрі та контактні з однокласниками – легко. Вигуки з місця демонструють, окрім поганого виховання, невпевненість в інтересі учителя до його особистості та в інтересі та повазі однокласників. Вихід до дошки для учня завжди стрес. Слабкі, ранимі діти стають до класу боком та відповідають учителю; самовпевнені стають спиною близько до дошки, егоїсти – до першої парти, опираючись на неї; ті хто, намагаються до підвищення статусу прагнуть стати на місце учителя. Якщо з місця відповідає лідер класу, діти повернуться до нього, відвернеться лише суперник; при затримці під час відповіді підказувати йому не будуть. Якщо відповідає учень, що займає середнє становище в ієрархії класу, підказувати почнуть друзі. „Вигнанець” затримкою викличе насмішки, а не підказки. Під час відповіді учня з місця можна багато сказати про ступінь його підготовки чи непідготовленості до відповіді. Якщо після того, як учитель поставив питання, дитина судорожно гортає сторінки підручника, значить вона майже напевне його вдома не читала. Але якщо учень старанно шукає певну сторінку – матеріал він учив. Школярі часто не розуміють, що їх бентежить: важке запитання, що потребує міркування, чи нерозуміння самого запитання. Якщо після поставленого запитання діти почали крутитися у пошуках „найрозумнішого” учня – запитання складне, а якщо завмерли – запитання незрозуміле. Учень, що позіхає під час опитування, не нудьгує, а нервується та напружено думає; той, хто малює, прагне переключитися на спокійну операцію, щоб заспокоїти свої нерви, той, хто дивиться у вічі, хоче відповісти сам. Дуже багато інформації про особистість школяра дає його поведінка в складній ситуації, при дефіциті часу для роботи чи дефіциті знань. Егоцентрична дитина почне вимагати привілеїв та звинувачувати учителя; „борець за справедливість”(для учнів) – доводити неможливість виконання такої роботи „за законом”;той, хто бажає зняти з себе відповідальність за свої помилки, – говорить, що в такій ситуації ніхто нічого не напише; трудяга – мовчки буде працювати; експлуататор чужих мізків – буде шукати у кого списати. Також дуже цікавими є спостереження за способами заучування в класі. Діти, у яких переважає слухова пам’ять, будуть повторювати матеріал про себе, закривши очі; з переважаючою зоровою – вчитуватися; моторною – обводити літери у словах.

     15 кроків до запобігання стресового стану

1. Починати день, маючи достатньо часу для водних процедур (холодний чи гарячий душ – залежить від ваших уподобань). 2. Не слід поспішати зранку, особливо під час сніданку. 3. Плануйте свій день (подумки та письмово). Визначте пріоритети майбутніх подій впродовж дня. 4. Робіть вчасно перерви для харчування. 5. Визначте, хто вам в чому може допомогти та допомагайте іншим.. 6. Навчіться дихати на замовлення. 7. Навчіться „виходити” із ситуації і дивитись на неї збоку. 8. Частіше всміхайтесь собі, а якщо побачите когось без посмішки, подаруйте йому свою. 9. Записуйте образи та негативні почуття, прочитайте їх і розірвіть. 10. Краще читайте книжки, ніж дивіться програми телебачення (крім спортивних). 11. Дивіться на стресову ситуацію, як на „виклик” спробувати чи ствердити ваше „Я” та зміцнити волю, а не як на кризу, загибель. 12. Навчайтеся жити у людей. Люди – це краща наука. Якщо ви даєте щось іншим, то цим ви акумулюєте собі добро. 13. Змінюйте акценти ситуації, весь час коригуючи її на камертон совісті. Спитайте себе: „Що для мене важливіше? Як я подивлюся на цю ситуацію через рік?” 14. Сміх і гумор – підґрунтя творчої життєдіяльності. Сміх зменшує дію стресу. Гумор – найкращий засіб зберегти серйозне ставлення до життя. 15. Вчіться у минулого, плануйте, живіть у теперішньому часі. Будьте завжди собою!

• Робота класного керівника

Документація класного керівника

1. Класний журнал.

2. Аналіз контингенту учнів класу (соціальний паспорт).

3. План виховної роботи на семестр, затверджений заступником директора з виховної роботи.

4. Табелі успішності та відвідування занять учнями.

5. Щоденник класного керівника (облік виховних годин, годин спілкування; індивідуальна робота з родинами класу).

6. Документація (довідки, акти, доповідні) щодо пропусків навчально-виховного процесу учнями школи.

7. Щоденник психологічно-педагогічних спостережень за учнями.

8. Актиобстеження житлово-побутових умов проживання та матеріального становища учнів.

9. Протоколи бесід з учнями та батьками.

10. Протоколи батьківських зборів, доповіді та виступи на зборах.

11. Дані щодо літнього оздоровлення учнів класу.

12. Матеріали виховних годин, годин спілкування тощо.

13. Розробки сценаріїв виховних заходів.

14. Літопис чи фотоальбом групи.

Циклограма роботи класного керівника

Щоденно:

- з’ясовувати причини відсутності учнів на заняттях, фіксувати пропуски у класному журналі;

- проводити бесіди з учнями, які запізнюються на уроки;

- проводити індивідуальну роботу з учнями;

- контролювати зовнішній вигляд учнів;

- контролювати харчування.

Щотижня:

- організовувати чергування по класу;

- проводити класні години;

- перевіряти щоденники;

- проводити заходи у класі за планом роботи;

- працювати з активом класу, організовувати діяльність органів учнівського самоврядування;

- контролювати виконання доручень;

- працювати з батьками;

- працювати з вчителями, що викладають у класі;

- проводити зустрічі зі шкільним лікарем.

Щомісяця:

- проводити класні збори;

- відвідувати уроки вчителів-предметників у своєму класі;

- тестувати (анкетувати) учнів з метою вивчення індивідуальних особливостей учнів та аналізу розвитку учнівського колективу;

- контролювати стан підручників;

- зустрічатися з батьківським активом;

- відвідувати учнів удома.

Один раз за семестр:

- оформляти класний журнал за підсумками семестру, складати звіт;

- заповнювати табелі успішності;

- проводити батьківські збори;

- брати участь у роботі семінарів, МО класних керівників;

- аналізувати виконання плану роботи, коректувати план виховної роботи;

- складати план роботи на канікули.

Один раз на рік:

- аналізувати план виховної роботи за попередній навчальний рік та складати план на наступний навчальний рік;

- проводити відкритий виховний захід;

- оформляти статистичні відомості про клас (на 5 вересня);

- писати характеристики (за необхідністю).

Золоті правила класного керівника

1. Бути особистістю, до якої діти тягнутимуться.

2. Вчитель повинен викликати любов і повагу дітей до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну дитину, й у стосунках з нею чесний і відвертий.

3. У вчителя не має бути улюбленців, тоді дитина прислухатиметься до порад такого вчителя, виконуватиме його прохання, ділитиметься з ним найпотаємнішим.

4. Учитель має бути веселим, жартами підтримувати і заохочувати позитивне. Це наближає його до дітей і зберігає його серце та нерви у порядку.

5. Вчитель повинен правильно використовувати свій час, щоб поповнювати запас енергії завдяки природі, мистецтву.

6. Вчителю слід завжди бути доброзичливим. Немає в дитині нічого такого, що вимагало б жорстокості. Зло перемагають добром, любов’ю. Вчитель повинен бажати дитині лише добра, виховувати в неї добро своїми власними вчинками, і вона відповість тим самим.

7. Учителю варто читати більше наукової літератури. З такою людиною дітям завжди цікаво.

8. Завдання вчителя, як особистості: „знайди себе в собі”, підкори себе собі, оволодіти собою і допомогти дітям зробити те саме.

9. Учитель повинен володіти мистецтвом індивідуальних бесід з дитиною, вміти вислухати її, підтримати в ній вогник самоповаги.

10. Класний керівник має створити доброзичливий учнівський колектив, в якому кожна дитина пам’ятає, що поруч з нею людина, з інтересами якої треба рахуватися.

11. Педагог має бути річкою, в якій зливається гаряче серце й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень, не залежати від настрою.

12. Вчителю слід дорожити довір’ям дитини, любити її, захищати, поважати її почуття. Тоді між учителем і дітьми складатимуться доброзичливі, щирі стосунки. Педагог повинен берегти найвище благо: людську гордість, недоторканість особистості, гідність дитини.

13. Вчителю необхідно виховувати у дітей самодисципліну, боротися з лінощами. Разом з батьками слід добиватися того, щоб дитина сама себе обслуговувала. Діти повинні розуміти, що навчання у школі – це їхня найважливіша робота.

Основні напрямки індивідуальної роботи з учнями:

— розвиток пізнавальних інтересів;

— формування комунікативних якостей;

— виховання самодисципліни;

— розвиток творчих здібностей;

— корекція поведінки, робота з важковиховуваними учнями, учнями з аддиктивною поведінкою;

— вихід із кризових ситуацій, допомога учням з вадами здоров'я;

— робота з обдарованими дітьми;

— вивчення індивідуальних особливостей, специфіки умов і процесу їх розвитку;

— встановлення міжособистісних відносин з кожною дитиною;

— взаємодія з батьками, адміністрацією, соціально-психологічними службами навчального закладу з метою проектування індивідуальної траєкторії розвитку учня, педагогічної підтримки суспільно-корисних ініціатив учнів, корекції відхилень в інтелектуальному, моральному фізичному становленні учнів;

— діагностика результатів навчання, виховання, розвитку кожної особистості учня, облік їх особистих досягнень.

Як провести класну годину.

Спілкування з дітьми під час класної години дозволяє не тільки обговорити моменти, пов'язані з освітнім процесом, але й донести до учнів важливу, корисну , цікаву інформацію, не пов'язану з навчанням.

Вам знадобиться

Наочні посібники, демонстраційні матеріали, цікаві статті, сценарії ігор, свят

Інструкція

1

Поцікавтеся в учнів, які питання їх хвилюють, на яку тему вони хотіли б поговорити під час класної години. Можна провести опитування у вигляді анонімного або відкритого анкетування. Діти часто соромляться виступити зі своєю ініціативою, у випадку ж з анкетою більше шансів, що вони назвуть саме ті проблеми, які для них важливі.

2

Підготуйте наочні посібники з тематики класної години. Це можуть бути великі барвисті плакати, схеми, карти, діаграми, диски з музичними чи художніми творами. Вони повинні бути у вас під рукою, щоб в потрібний момент звернути на них увагу учнів.

3

Роздайте школярам матеріали, на які ви спиралися при підготовці до класної годині. Цифри, факти та інші відомості не завжди добре сприймаються на слух. Після класної години хлопці зможуть прочитати роздані вами статті та закріпити почутий матеріал.

4

Залучайте до проведення класної години учнів. Це можна робити або на добровільній основі, за бажанням, або шляхом складання графіка "чергувань" по класному годині. Разом з учнем виберіть тему, а шукати матеріали і підносити інформацію однокласникам надайте йому самому.

5

Запросіть взяти участь у вашій класній годині людей, які можуть розповісти дітям про щось цікаве. Це можуть бути представники незвичайних професій, учасники спортивних змагань, ветерани воєн і т.д. Якщо батьки когось із учнів багато подорожують, попросіть їх поділитися з хлопцями своїми враженнями.

Зверніть увагу

Не варто проводити класну годину в останній навчальний день тижня. До цього часу у школярів накопичується втома і напередодні вихідних їхню увагу буде розсіяним.

Корисні поради

Замість звичайної класної години можна влаштувати чаювання, пізнавальну гру, змагання з призами, похід на природу, в музей, театр і т.д. Це підвищить рівень довіри і взаєморозуміння між учителем і учнями, дасть можливість поспілкуватися в неформальній обстановці.

Як вдало провести батьківські збори?

Батьківські збори є необхідним атрибутом шкільного життя. Як зробити їх цікавими і продуктивними? Вони можуть виявитися особливо корисними починаючому класному керівникові.

1. Для проведення батьківських зборів виберіть найбільш сприятливий день і час, постарайтеся, щоб на цей час ні у вас, ні в батьків ваших учнів не було заплановано ніяких важливих справ, цікавих телепередач і т.п.
2. Визначите одну найбільш важливу проблему, що стосується учнів вашого класу, і на її обговоренні побудуйте розмову з батьками.
3. Особливу увагу зверніть на розміщення батьків у класі. Наприклад, можна розставити столи й стільці по колу, щоб всі учасники батьківських зборів добре бачили й чули один одного.
4. Підготуйте візитки з іменами батьків, особливо в тому випадку, якщо вони ще недостатньо добре знають один одного.
5. Разом з батьками придумайте правила для учасників зборів. Наприклад: знімати верхній одяг обов'язково; не допускається мовчання під час обговорення проблеми; відкидаючи пропозицію (думку), необхідно вносити зустрічну; називати один одного по імені та по батькові або тільки по імені й т.д.
6. Бережіть час людей, запрошених на збори. Із цією метою встановіть регламент і суворо стежте за його дотриманням.
7. У ході зборів використовуйте ігри й групові форми організації взаємодії батьків.
8. Зробіть спілкування на зборах невимушеним і відвертим - може допомогти чашка чаю.
9. Під час обговорення проблемних питань опирайтеся на життєвий і педагогічний досвід найбільш авторитетних батьків, на думку членів батьківського комітету й ради школи.
10. Прагніть до того, щоб на зборах були прийняті конкретні рішення.

Правила поведінки класного керівника на батьківських зборах

1. Педагогові необхідно зняти власну напругу й тривогу перед зустріччю з батьками.
2. За допомогою мови, інтонації, жестів й інших засобів дайте батькам відчути вашу повагу й увагу до них.
3. Постарайтеся зрозуміти батьків; правильно визначити проблеми, що хвилюють їх найбільш. Переконайте їх у тому, що в школи й родини одні проблеми, одні завдання, одні діти.
4. Розмовляти з батьками треба спокійно й доброзичливо. Важливо, щоб батьки всіх учнів - і благополучних, і дітей групи ризику - пішли зі зборів з вірою у свою дитину.
5. Результатом вашої спільної роботи на батьківських зборах повинна стати впевненість батьків у томиу, що у вихованні дітей вони завжди можуть розраховувати на Вашу підтримку й допомогу інших учителів школи.

З чого починається ефективний урок?

(Пам’ятка для вчителя)

1.На помилках учаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не мають боятися припуститися помилки.

2.Давайте дітям можливість максимально виявити свою ініціативу. Учіть учнів самостійно думати і працювати.

3. Творче ставлення до роботи й навчання – запорука ефективного уроку.

4. Не у всіх дітей вистачає терпіння та наполегливості поступово переходити від простого до складного. Не дозволяйте учням не вірити у свої сили.

5.Якщо ваш голос передає ваше роздратування, розчарування та зневіру, діти запам’ятають саме ці емоції, а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.

6. Кожен учень по–своєму сприймає матеріал. Зауважте на це.

7.Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова,

а на думки.

8.Добрій пам’яті передує тільки пильна увага.

9. Думки учня набагато продуктивніші за думки вчителя.

10. Чогось навчити можна тільки практикою.

11. Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, немає мислення.

12.Якщо дитина дивується - вона починає мислити. Нові ідеї - продукт творчої уяви.

13.Зацікавленість – найсильніша мотивація для навчання.

14.Учіть дітей робити записи.

15.Запамятовування матеріалу часто-густо залежить від якості його викладу. Про рівень учителя можна зробити висновок з того, як він уміє висловлюватися.

16. Є два основних мотиви, які формують поведінку людини: отримати винагороду й уникнути покарання . Застосовуйте ці мотиви на уроках.

17. Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.

18. Плануйте дискусії, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.

19. Учитель не має говорити без зупину. Діти не встигатимуть за його думками.

20. Проте, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого боку, а з боку учнів.

Типи сучасного уроку

За основною дидактичною метою уроки поділяються на шість основних типів:

1. Уроки засвоєння нових знань;

2. Формування навичок і вмінь;

3. Узагальнення і систематизація знань і вмінь;

4. Контролю і корекції знань і вмінь;

5. Практичного застосування знань, навичок і умінь;

6. Комбіновані.

1. Урок засвоєння нових знань

Основна дидактична мета: ознайомлення з новими фактами, поняттями, законами, теоріями, твердженнями, з'ясування їх суті. Основні структурні компоненти, що характеризують даний тип уроку:

а) ознайомлення із змістом нового матеріалу;

б) встановлення деяких залежностей і зв'язків між елементами нових знань.

Структура уроку:

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів.

3. Вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи).

а). Первинне застосування нових знань (пробні вправи);

б). Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням);

в). Творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи).

4. Підсумки уроку.

5. Повідомлення домашнього завдання.

2. Урок формування навичок і вмінь

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів.

3.Вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи);

а). Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи).

4. Підсумки уроку.

5. Повідомлення домашнього завдання.

Основна дидактична мета: з'ясування можливостей застосування знань у навчальному пізнанні і практичних ситуаціях, формування досвіду такого застосування, предметних і загальних навчальних вмінь.

Різновиди даного типу:

2.1. Урок первинного формування вмінь.

Основна дидактична мета: з'ясування сутності і структури вміння, формування алгоритму його реалізації.

Основні структурні компоненти:

а) актуалізація знань, які лежать в основі уміння;

б) ознайомлення із сутністю уміння, складом і послідовністю виконання дій;

в) первинне застосування одержаних знань про способи дій на основі виконання пробних вправ;

г) виконання зазначених дій у стандартних умовах (вправи за зразком, аналогією, інструкцією).

2.2. Урок творчого застосування знань і вдосконалення вмінь.

Основна дидактична мета: забезпечення переносу знань і способів дій в нові умови.

Основні структурні компоненти: а) перевірка стану засвоєння знань і сформованості уміння на рівні застосування їх у стандартних ситуаціях;

б) перенесення знань і засвоєння способів дій у частково змінені або нові ситуації (творчі вправи).

3. Урок узагальнення і систематизації знань і вмінь.

Головна дидактична мета: узагальнення та систематизація вивченого матеріалу, визначення в ньому основних понять, закономірностей, сфер застосування етапів процесу пізнання. Урок може складатися з трьох частин:1) фронтальне повторення пройденого матеріалу за питаннями;2) визначення та вирішення проблеми;3) експериментальна робота.Основна риса узагальнюючих уроків – набуття школярами нових знань на базі систематизації та узагальнення, переосмислення накопичених знань. Такий урок може бути побудовано на самостійній роботі учнів з індивідуальними дидактичними картками і таблицями, підручником чи додатковою літературою. Узагальнення і систематизація знань не тільки спонукає до кращого запам’ятовування та застосування знань, але й підвищує їх рівень, допомагає засвоїти фундаментальні знання. На таких уроках використовується багато засобів навчання: карти, схеми, таблиці, навчальні картини, екранні засоби, плакати, статистичний матеріал. Сьогодні такі уроки передбачені програмою як тематичні.

Основна дидактична мета: виявлення істотних зв'язків між елементами знань, їх групування і класифікація, введення вивченого в систему раніше засвоєного.

Основні структурні компоненти:

а) повторення основних фактів, понять, правил, законів;

б) узагальнення знань;

в) узагальнення умінь.

4. Урок контролю і корекції знань і вмінь.

1.Повідомлення теми, цілей та завдань уроку.

2. Актуалізація мотивації учіння учнів.

3. Перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення.

4. Застосування учнями знань у стандартних і змінних умовах.

5. Перевірка, аналіз і оцінка виконаних під час уроку робіт.

6. Підсумки уроку.

7. Повідомлення домашнього завдання.

Основна дидактична мета: виявлення якостей знань і вмінь, що характеризують стан засвоєння учнями логічно завершеного блоку навчального матеріалу.

Різновиди даного типу:

4.1. Урок контролю знань і вмінь.

Основна дидактична мета: виявлення рівня засвоєння навчального матеріалу, в тому числі досягнення передбачених програмою обов'язкових результатів навчання.

Основні структурні компоненти:

а) перевірка знань фактичного матеріалу на рівні репродукції;

б) перевірка осмислення знань (розуміння сутності понять, тверджень, ілюстрування прикладами, встановлення взаємозв'язків у вивченому тощо);

в) перевірка умінь застосувати вивчене у знайомих і змінених (нових) ситуаціях.

4.2. Урок аналізу письмових робіт.

Основна дидактична мета: корекція знань і вмінь на основі аналізу допущених помилок.

Основні структурні компоненти:

а) узагальнена характеристика якості виконання робіт;

б) аналіз допущених помилок;

в) робота над усуненням виявлених прогалин у знаннях і уміннях.

5. Комбінований урок.

Комбінований урок поєднує дві або більше дидактичні мети уроків попередніх типів.

Структура комбінованого уроку:

1.Перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів.

2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння.

3. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу.

4. Осмислення, узагальнення і систематизація нових знань.

5. Підсумки уроку.

6. Повідомлення домашнього завдання.

З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Йому належить 75-80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах.

6. Уроки практичного застосування знань, навичок і умінь

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; осмислення змісту й послідовності застосування способів виконання дій.

3. Самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя.

4. Звіт учнів про роботу і теоретичне обгрунтування отриманих результатів.

5. Підсумки уроку.

6. Повідомлення домашнього завдання.

Практична робота

.Мета такого уроку – обробка та закріплення теоретичних умінь та навичок на практиці. На цих уроках проводяться великі за обсягом і складні за змістом роботи. Уроки практичних робіт містять такі структурні елементи:o Постановка навчально-виховних завдань;o Ознайомлення учнів з навчальними засобами, необхідними для виконання практичної роботи; інструкціями щодо оволодіння прийомами навчальної діяльності і оформлення отриманих результатів;o Власне проведення роботи;o Підведення підсумків і домашнє завдання.Результат цього типу уроків залежить від ступеня оволодіння учнями прийомами навчальної роботи: порівнювати, зіставляти, робити висновки, розраховувати, аналізувати, встановлювати залежність.Контрольна робота.Контрольна робота – поточна, періодична, підсумкова, забезпечує зворотний зв'язок, що дозволяє коригувати діяльність учителя та учнів, її результативність, виявляти резерви подальшого вдосконалення навчання.Поточні контрольні роботи.Проводяться в ході навчального процесу для отримання оперативної інформації про рівень засвоєння теоретичних знань та практичних навичок учнів. Вони проводяться в основному за змістом логічно завершеної дидактичної теми (чи кількох уроків з теми) програмового матеріалу з метою своєчасної корекції навчально-виховного процесу та забезпечення успішного просування учнів до засвоєння наступних розділів чи тем навчального курсу. При цьому слід дотримуватись таких вимог:- чітке визначення змісту контрольної роботи відповідно до вивченого матеріалу;- виділення в ньому головного, істотного;- вибір раціональних форм проведення контрольної роботи (фронтальна, групова, індивідуальна);- своєчасна корекція знань, умінь і навичок учнів;- психологічний настрій та формування в учнів позитивної установки на проведення контрольної роботи.;- оптимальність навчально-методичного забезпечення проведення контрольної роботи.Періодичні контрольні роботиПроводяться після вивчення логічно завершеного розділу навчальної програми ( у кінці четверті, семестру чи навчального року).Основні вимоги до періодичних контрольних робіт такі:– визначення вузлових тем у вивченому розділі програмного матеріалу та виділення в них основних питань, правил, алгоритмів, принципів, закономірностей, законів тощо, які є обов’язковими для засвоєння учнями;– оптимальність змісту та обсягу контрольної роботи;– складність та посильність завдань, диференційованість завдань з урахуванням індивідуальних особливостей учнів та рівнів їх навчальної підготовленості;– врахування при розробці змісту контрольних завдань прогалин у засвоєнні програмового матеріалу.Підсумкові контрольні роботи.Проводяться в кінці четверті та навчального року. Основні вимоги до такого типу контрольних робіт:– зміст перевірочних питань, завдань повинен носити узагальнюючий, синтезований характер, охоплювати вузлові, центральні, провідні ідеї, аспекти, закони, закономірності, які є фундаментом даного навчального предмета чи окремого його курсу, розділу;– мають бути розраховані переважно на реконструктивний та творчий рівень знань учнів;– диференційовані (у кількох варіантах, тестах, картках тощо);– передбачають виконання учнями контрольних завдань за допомогою задіяння широкого комплексу способів, методів, засобів;– мають бути посильними за обсягом, узгодженими за кількістю годин, відведених на її виконання.Розв’язування задач.Такі уроки мають багато функцій:o пізнання і засвоєння понять, які вивчаються, явищ і закономірностей;o обробка знань та формування умінь, застосування їх на практиці;o повторення пройденого, сприяння встановленню зв’язку вивченого з життям і виробництвом в усіх його різновидах;o створення проблемних ситуацій.Такі уроки вчать працювати, бути цілеспрямованими і самостійними, творчо активними. Важливе значення має формування в учнів узагальнюючих умінь, вироблення загальних підходів. Використовуються індивідуальні та групові форми роботи.Рейтингово-вибірковий диктант.Такий вид навчальної діяльності пропонується учням для оцінки достовірності 10 – 12 суджень, які зачитує учитель. Відповідь позначається значком + (так), якщо судження правильне, а якщо помилкове – значком «–« (ні). Відповіді на запитання записуються в один ряд і нумеруються.

Консультація.

Урок-консультація – це специфічна форма організації навчально-виховного процесу, яка проводиться перед контрольно-заліковими уроками.Його мета – усунути прогалини в знаннях, уміннях та навичках учнів, попередити можливі помилки на контрольно-залікових уроках, виділити головне, істотне у змісті матеріалу, що вивчався раніше, та акцентувати на нього увагу учнів. Такі уроки надають навчальну допомогу учням і забезпечують інтереси всіх груп учнів:– які недостатньо засвоїли теоретичний матеріал;– які не засвоїли прийоми роботи з обладнанням, картами, схемами;– які не навчилися вирішувати типові задачі; – які потребують порад щодо написання рефератів, доповідей.Консультації навчальні.Допомагають у наданні допомоги учням щодо засвоєння окремих тем або розділів навчального курсу, а також поглибленого вивчення предмета.Під час проведення консультацій учні мають можливість поставити питання, намагаються дати відповіді на них, слухають пояснення вчителя-предметника або запрошених спеціалістів.Розрізняють консультації:1) загальнокласні;2) групові;3) індивідуальні.Правильно організована консультація:– допомагає подолати прогалини в знаннях;– виховує в учнів самоконтроль, критичне ставлення до своїх знань;– допомагає правильно встановити рівень власної навченості.Консультативне спілкування вчить школярів точності формулювання проблем та питань, що виникають

Атестація вчителів, курсова перепідготовка - Пам'ятка вчителям

Форми атестації:

• Аналітична (письмова) робота, що висвітлює питання, що належать до компетенції за професією, і вказаних у тарифно-кваліфікаційних характеристиках (ТКХ);
• Дослідницька діяльність з проблем, розв’язання яких відповідає вимогам ТКХ та іншим нормативним актам щодо вмінь атестованих педагогічних працівників за посадами і категоріями;
• Самоаналіз або аналіз за певний проміжок часу з питань, вказаних або врахованих у ТКХ.
•  

Матеріалами для оцінювання діяльності вчителя:

Дані моніторингових досліджень результатів діяльності;

Реферативне освітлення та співбесіда педагога, що атестується, з експертами.

Учителю, що атестується, необхідно підготувати:

До 01 грудня підготувати й здати у методичний кабінет портфоліо, що міститиме:

1.1. Візитку:

1.1.1. прізвище, ім’я, по-батькові вчителя;

1.1.2. ВНЗ, рік закінчення;

1.1.3. педагогічний стаж;

1.1.4. тему науково-методичного дослідження;

1.1.5. інноваційні технології, які використовує вчитель;

1.1.6. результативність роботи (професійні конкурси, переможці олімпіад та конкурсів, переможці МАН);

1.1.7. очікувані результати діяльності в навчальному році.

1.2. Методичні матеріали до науково-дослідницької роботи, методичні розробки.

2. Провести 2 відкритих уроки, один з використанням ІКТ чи мультимедійної техніки;

3.Провести відкритий виховний захід;

4. Підготувати науково-методичну дослідницьку роботу (реферативну) чи практичну (розробка методичних посібників, навчальних посібників, розробок циклів уроків тощо);

5. Підготувати учнів до захисту дослідницьких робіт МАН (вища категорія та педагогічні звання);

6.До засідання атестаційної комісії підготувати творчий звіт чи захист навчального або виховного проекту.

10 способів економити 10 хвилин щодня

Є хвилини, які можуть вас врятувати, і є хвилини, які можете врятувати ви. Існують 10 способів економити 10 хвилин щодня. Це не складно:

1. Плануйте заздалегідь і починайте раніше. 10 хвилин перед сном, присвячені плануванню, врятують вас від 20 хвилин ранкової підготовки до роботи. Крім того, якщо ви встанете на 20 хвилин раніше, ви будете продуктивніше, принаймні, на 30 хвилин довше. Подумайте про це.

2. Слідуйте правилу двох хвилин. Правило двох хвилин говорить: те, що можна зробити менше ніж за 2 хвилини, слід зробити прямо зараз. Це займе зовсім небагато часу і в той же час звільнить вас від решеніпя дрібних незначних завдань у майбутньому.

3. Групуйте аналогічні завдання. Перемикатися між різнотипними завданнями важко. У більшості людей це перемикання займає кілька хвилин. Ці кілька хвилин потрібні для того, щоб потрапити в потрібну струмінь, спрямовану на специфіку виконуваної завдання. Таким чином, має сенс об'єднати між собою аналогічні завдання. Це допоможе звести до мінімуму кількість хвилин, даремно витрачених при переході від одного типу завдань до іншого.

4. Ліквідуйте все, що відволікає вас. Вас може відвернути все, що завгодно - і електронна пошта, і мобільний телефон, і балакучий колега .... Речі, які можуть перешкодити вам зосередитися - всюди. Найефективніший спосіб зробити більше за менший час - позбутися від цих речей. Звичайно, ви не можете позбутися від них назавжди, але якийсь час ви будете в 4 рази продуктивніше.

5. Робити пам'ятки і списки. Нічия пам'ять не бездоганна. Відмовляючись від використання пам'яток і списків завдань, ви в результаті витрачаєте багато часу, намагаючись пригадати, що ви хотіли зробити хвилину тому.

6. Стандартизація. Якщо вам регулярно доводиться стикатися з одними і тими ж завданнями, має сенс створити стандартні способи їх вирішення. Вам легше виконувати деякі завдання в першій половині дня? Існують певні способи їх вирішення, які ви можете використовувати тільки в певний час? Вам залишається знайти ефективні схеми стандартизації і дотримуватися їх.

7. Закупайтеся і готуйте про запас. Купівля речей і приготування їжі - це те, на що ми найчастіше незаплановано витрачаємо свій час. Більшість людей совешаемое покупки, тільки коли вони в чомусь мають потребу і готують, тільки коли вони голодні. Але найчастіше це відбувається не в самий відповідний час. Набагато зручніше закуповуватися більш великими партіями, це заощадить вам і час, і гроші. Готувати також краще про запас. Наприклад, якщо ви приготуєте курку в неділю, вам весь робочий тиждень не треба буде думати про те, що взяти з собою на обід на роботу.

8. Використовуйте "гарячі клавіші". "Гарячі клавіші" існують практично в будь-якій сфері нашого життя. Якщо ви зможете знайти їх і правильно використовувати, вони допоможуть вам заощадити кілька хвилин то тут, то там протягом дня.

9. Організуйте ваше простір. Як ви думаєте, скільки часу в середньому людина витрачає на пошуки предметів, які лежать не на своїх місцях? Підтримуючи порядок вдома і на роботі, ви безсумнівно будете економити 10 (якщо не 20 або 30) хвилин щодня.

10. Продуктивно використовуйте час очікування. Час очікування не повинно бути даремно витраченим часом. Коли ви сидите в черзі до лікаря, на пошті або чекаєте важливої ​​зустрічі, ви можете провести час очікування з користю. Перевірте пошту, почитайте книгу, зробіть важливі дзвінки, складіть список справ і т.д.

Схема самоаналізу уроку

Ніщо велике ніколи не було досягнуто без ентузіа­зму.

Р.Емерсон

1. Обґрунтування структури уроку.

2. Взаємозв’язок навчального матеріалу з наступним і попереднім. Методи досягнення цілісності знань учнів на уроці.

3. Врахування індивідуальних особливостей учнів і можливостей учнів даного класу.

4. Мотивація навчання.

5. Інформаційна насиченість уроку.

6. Способи усунення перевантажень учнів.

7. Раціональність використання методів навчання.

8. Забезпечення диференціації на уроці.

9. Ефективність роботи учнів на уроці.

10. Рівень культури розумової праці учнів на уроці.

11. Способи формування навчальних умінь і навичок.

12. Методика оцінювання рівня навчальних досягнень учнів, шляхи їх досконалення.

13. У чому проявляється формування почуття відповідальності учня за навчальну працю.

14. Що сприяло розвитку самоосвіти учнів, місце самостійної роботи на уроці.

15. Якість засвоєння нового матеріалу. Продуктивність роботи учнів на уроці.

16. Дотримання педагогічного такту і вимогливості до учнів.

17. У чому полягають недоліки, помилки уроку? Шляхи їх подолання.